«Найважче винести перші п'ять-шість ударів», - полонений черкащанин

Цій людині ДНРівці виписали сім смертних вироків відразу. Гвардієць, снайпер, зняв з міськради Слов'янська прапор ДНР і повісив український. Тільки за половину цих "звинувачень" ДНР підписує смертні вироки. Іван вижив.

З Іваном Журавльовим ми зустрілися у дворику Головного військового клінічного госпіталю. Він виявився добродушним, високим і повненьким чоловіком. Зовнішність, однак, була оманливою. Цей неповороткий на вигляд чоловік на війні був снайпером-розвідником.

- Народився я в селі Ротмистрівка Черкаської області. Закінчив Шевченківське (Корсунь-Шевченківське. - Ред.) педучилище. Після навчання пішов в армію, служив в ВДВ. Приїхав додому і працював за фахом -учитель трудового навчання і креслення. Пізніше став бригадиром будівельної бригади при колгоспі, працював водієм в Києві.

На другий день після того, як на Майдані побили дітей, зібрав речі і поїхав на Майдан. Записався у восьму Сотню Самооборони. І був на Майдані майже до кінця.

З Василем Ковальчуком познайомилися тільки в Нацгвардії. Хоча на Майдані були поруч один з одним - його автобус стояв поруч з нашими наметами, ми постійно ходили до нього харчуватися.

У мене є два сини і дочка. Один син закінчує навчання на юридичному факультеті в Києві, другий ходить в школу, доньці ще п'ять років. В Національну гвардію пішов через старшого сина. Крим на той момент у нас вже практично відібрали. І син мав іти в армію. Ось я і подумав: "Напевно, треба мені йти, щоб його не забрали". Так, як в такому випадку він залишався єдиним годувальником у нас в родині.

В Гвардії майже нічого нового не побачив у порівнянні зі строкової службою. Хіба що тактика трошки змінилася. А зброя та техніка - все залишилося те ж саме.

Мене записали снайпером. Дали перший раз спробувати з СВД, результати були дуже хороші. Я мисливець, у себе на Черкащині полював на зайчиків, качечок всяких (посміхається).

Разом з Василем потрапив у Другій резервний батальйон Нацгвардії. Поїхали під Слов'янськ. Здивувало те, що коли ми заходили в місто, у місцевих жителів не було ніякої агресії. Навпаки, деякі з них навіть раділи.

Мені запам'ятався людина, яка прийшла і стала нам допомагати орієнтуватися містом. Розповів, що ДНРівські війська обстрілювали з самохідних знарядь "Нона" наші позиції, а потім розгорнули їх і стали стріляти по житлових кварталах. Потрапили в будинок цій людині, який став нашим провідником, а також його сусідові. Сусід одразу зателефонував до міліції і запитав, чому за своїми стріляють. На нього накричали і кинули трубку. І от від такого горя, - будинок зруйнований, поскаржитися нікому, - взяв чоловік і повісився. Також і в Донецьку відбувалося, з його слів: ДНРівці стріляли по місту, а потім всі казали, що це наші.

З Гвардії з Василем пішли після того, як об'єднали другий і перший резервні батальйони. Нашого другого фактично не стало. Спочатку, після взяття Слов'янська, нас відправили на ротацію. Певний період ми були вдома. Потім приїхали назад - знову додому відправили. Приїхали вдруге - оголосили про об'єднання. Хто хотів залишитися - пішов у перший батальйон. А ми з Василем вирішили йти в Збройні сили.

В армійській розвідці у мене було два найбільш пам'ятних завдання. І два різних відчуття від них. Горлівка і Саур-Могила.

У Горлівці ми були кілька діб в тилу у ворога, без води. Але було відчуття, що хтось сподівався, що хтось нас чекає, що це просто було необхідно. І ми терпіли. Ми відчували, що за спиною у нас - вся країна. Повернулися з завдання без втрат, непоміченими - з честю. Ми розуміли, що робимо щось потрібне, що нас не забувають.

А потім нас викинули на Саур-Могилі. Все те ж саме - важко, немає води, навколо ворог. Нас просили протриматися там максимум два-три дні. Але на цьому все й закінчилося. Ніхто нас міняти і не думав. Коли стало ясно, що всі відступають, - вже всі частини відступили на велику відстань, - нам ніякої команди на відступ не надходило.

Нам до цього говорили: "Тримайтеся, ви - герої!" І все. Через деякий час з'явилося розуміння, що нас просто забули, нас - кинули. Адже ми готові були тримати цю висоту, і ми її тримали. Ми виконували наказ, хоча розуміли, що повинна бути вже команда на відхід. Ми всі розуміли, що, напевно, нікому вже не потрібні.

Я був контужений, коли 24 серпня до нас прорвалася машина забрати поранених. Всі розуміли, що від Савур-Могили далеко не від'їдемо: ми були в дуже щільному кільці оточення. Поїхали тільки для того, щоб дати можливість неранених хлопцям відійти. З нами у них ніяких шансів не було.

У полон взяли мене одного. Всіх інших поранених в машині добили. А у мене знайшли документи Нацгвардії. І один з ДНРівець вирішив прославитися тим, що взяв гвардійця, та ще й снайпера. Він і відвіз мене в будівлю донецького СБУ.

Там я сидів до 21 вересня. З військовими зверталися більш-менш нормально. А до людей з донецькою пропискою і до гвардійців ... Викликали на допити щодня протягом двох тижнів і били. Потім, коли почалися розмови про обмін, перестали.

Найважче винести перші п'ять-шість ударів. Потім біль терпіти легше - поки не втратиш свідомість. Тебе відтягнуть назад, а на наступний день все спочатку. 
Ставили одні й ті ж питання: "Чого вас вчили в розвідці?", "Мета вашого перебування на Саур-Могилі?", "Які у вас є інформатори?"

Наприкінці вже клали пальці на стіл і били по них палицею. Чекали поки пальці опухнуть і кажуть: "Розколовся б, і все закінчилось би".

А я розумів, що мені немає сенсу взагалі що-небудь говорити - все одно розстріляють. Я навіть не сподівався вийти звідти живим. Мене викликали черговий раз до слідчого. А він затискає пальці: "Зняв прапор Донецької народної республіки - розстріл. Підняв прапор України - розстріл. Нацгвардія - розстріл. Снайпер - розстріл". Я вже не пам'ятаю, але він так сім пальців затиснув і каже: "Тобі ще загинати". Я йому у відповідь: "Так мені семи вистачить, не обтяжуйте себе". А він: "У нас за половину цього вже розстрілюють".

Я навіть частину своєї пайки віддавав пацанам - думав, все одно живим не вийду.

Хороших моментів там не було, не пам'ятаю (пауза). Ні, був один. Була перша заміна. З нами сидів дідусь, шофер. З розповідей я зрозумів, що він їхав на швидкій допомозі, віз військових лікарів. Вони потрапили в засідку до чеченців. Двох лікарів і двох медсестер вбили, а одну сестру і шофера взяли в полон живими. Коли його поміняли, всі зраділи, що його, старого і хворого, все-таки обміняли. Така от була у мене радість, єдина за весь цей час. А більше не пам'ятаю.

Коли вирішили мене обмінювати - дали подзвонити. Я подзвонив додому, тільки цей телефон був в голові. А мене вже всі вважали загиблим - людина, якій вдалося врятуватися з-під Саур-Могили, розповідав, що всіх поранених добивали.

Того дня, коли мене поміняли, мені відразу сказали, що ведуть не на обмін, а на розстріл. Відвели і запитують: "Яке останнє бажання? Води хочеш попити?" "Звичайно", - відповідаю. Дали напитися з крана. Виводять мене і ще інших хлопців у двір. Гаразд, думаю, я. Але пацани всі молоді - їх-то за що. І тут до нас охоронець підійшов і каже: "Не бійтеся, вас на обмін везуть". Ми йому не повірили. Розуміння того, що дійсно обмінюють, наступило тільки коли на дорозі між двома блокпостами побачили багато журналістів. 
Відчуття того, що мене звільнили, що я на волі, відчуття цієї свободи - найперше світле почуття, яке тоді запам'яталося. 
Найголовніше для тих, хто ще залишився в полоні - знати, що їх вдома чекають, скрізь чекають. Я сподіваюся, що всіх поміняють. 

censor.net.ua

Іван Журавльов Черкаси
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Підрозділи Нацполіції з 15 по 28 липня нестимуть службу у посиленому режимі, це пов’язане з проведенням позачергових виборів до Верховної Ради України. В період підготовки до виборів в кожному обласному главку пройдуть навчальні збори. Їх учасники відпрацюють ситуаційні завдання пов’язані з виборчим процесом, повідомили в ГУ НП. «Наша система гідно здала іспит на попередніх виборах президента. Маємо добру оцінку суспільства. Маємо добру оцінку спостерігач...
Суспільство
З першого червня на водоймах Черкаської області потонули 8 громадян. З початку року на водоймах виникла 31 пригода, внаслідок яких 16 осіб загинули та 18 врятовано, повідомили в ГУ ДСНС у Черкаській області. Щоб попередити людей про легковажне ставлення до безпеки, на річки та озера вийшли рятувальники. Ввони щодня проводять профілактичні бесіди та наводять основні причини утоплення. Головною причиною нещасних випадків на воді є недотримання громадянами пр...
Культура
Фестиваль «Відкрита ніч. Дубль 22» покаже прем’єрні короткометражні фільми у Черкасах. Проект вже 22 роки у багатьох містах України одночасно організовує покази нових короткометражних фільмів. «Відкрита ніч. Дубль 22» пройде у ніч з 29-го на 30-те червня, повідомили в мерії. Основним майданчиком фестивалю стане Арт-причал у Києві, паралельні покази й трансляції пройдуть у понад 100 локаціях по Україні та за кордоном. Цьогоріч уперше до заходу доєднаються і...
Спорт
Кращого спортсмена місяця за підсумками спортивних досягнень у травні визначили у відділенні НОК України у Черкаській області. Самбістка Анастасія Сапсай визначена кращою спортсменкою травня, повідомили в ОДА. Претендували на цю відзнаку троє спортсменів: майстер спорту України міжнародного класу з боротьби самбо Анастасія Сапсай, майстер спорту України зі стрільби з лука Єлизавета Сікало та майстер спорту України з велоспорту Віталій Новаковський. На чемп...
Новини компаній
Гучний сміх переходить в нестримний регіт, саме так проходить гра в рулетку з цукерками Jelly Belly. Цукерки з'явилися на світ завдяки одному епізоду з фільму про Гаррі Поттера в якому згадуються цукерки з різноманітними смаками, навіть зі смаком тельбуха і "комашки з носа". Майже моментально після своєї появи цукерки з непередбачуваними смаками Jelly Belly підкорили увесь світ. Однією з причин такої популярності Jelly Belly стала подача цукерок у формі гр...
Кримінал
На Черкащині затримали браконьєрів, які завдали збитків на 65 тисяч гривень. Сьогодні, 13 червня вночі Канівська група рибоохоронного патруля спільно з працівниками підрозділу водної поліції затримала двох громадян,  які сітками ловили рибу біля Канівської ГЕС, про це написав Facebook начальник Черкаського обласного рибоохоронного патруля Віктор Іванько. У порушників вилучили човен та автомобіль, який знаходився у розшуку. Браконьєри встигли впіймати 272 ш...
Суспільство
За добу до поліції надійшло 37 неправдивих повідомлень про замінування 337 об’єктів. Мова йде про об’єкти у Києві, Дніпрі, Львові, Луцьку, Рівному, Харкові, Запоріжжі, Миколаєві, Полтаві, Черкасах, Одесі, Генічеську, повідомили в ГУ НП України. «Терористичні угрупування РФ не припиняють спроби дестабілізувати ситуацію в нашій країні», – зазначив перший заступник голови Національної поліції В’ячеслав Аброськін. Правоохоронці евакуювали більше 32 тисяч грома...
Суспільство
12 червня близько 17.00 у селі Вітове Чигиринського району у Дніпрі потонув 14-річний юнак. До місця події виїхали рятувальники Державної пожежно-рятувальної частини та працівниками ПрАТ «Боровицьке». Вони на гумових човнах проводили обстеження акваторії річки, де востаннє бачили хлопця. З настанням темної пори доби, пошуки  були призупинені, повідомили в ГУ ДСНС у Черкаській області. Сьогодні, 13 червня, пошукові роботи до яких долучилися фахівці відділен...
Кримінал
Злочинне угрупування займалось збутом метадону. Поліція Черкащини встановила, що на території області діє злочинна група, яка спеціалізується на розповсюдженні наркотичних засобів. До злочинного угрупування входить четверо мешканців Черкаської області, між якими було чітко розподілені обов’язки. Організатор, житель міста Жашків, налагодив канал поставок наркотиків на територію області та долучив до своєї діяльності трьох жителів Чигирина. Один з них займа...