«Найважче винести перші п'ять-шість ударів», - полонений черкащанин

Цій людині ДНРівці виписали сім смертних вироків відразу. Гвардієць, снайпер, зняв з міськради Слов'янська прапор ДНР і повісив український. Тільки за половину цих "звинувачень" ДНР підписує смертні вироки. Іван вижив.

З Іваном Журавльовим ми зустрілися у дворику Головного військового клінічного госпіталю. Він виявився добродушним, високим і повненьким чоловіком. Зовнішність, однак, була оманливою. Цей неповороткий на вигляд чоловік на війні був снайпером-розвідником.

- Народився я в селі Ротмистрівка Черкаської області. Закінчив Шевченківське (Корсунь-Шевченківське. - Ред.) педучилище. Після навчання пішов в армію, служив в ВДВ. Приїхав додому і працював за фахом -учитель трудового навчання і креслення. Пізніше став бригадиром будівельної бригади при колгоспі, працював водієм в Києві.

На другий день після того, як на Майдані побили дітей, зібрав речі і поїхав на Майдан. Записався у восьму Сотню Самооборони. І був на Майдані майже до кінця.

З Василем Ковальчуком познайомилися тільки в Нацгвардії. Хоча на Майдані були поруч один з одним - його автобус стояв поруч з нашими наметами, ми постійно ходили до нього харчуватися.

У мене є два сини і дочка. Один син закінчує навчання на юридичному факультеті в Києві, другий ходить в школу, доньці ще п'ять років. В Національну гвардію пішов через старшого сина. Крим на той момент у нас вже практично відібрали. І син мав іти в армію. Ось я і подумав: "Напевно, треба мені йти, щоб його не забрали". Так, як в такому випадку він залишався єдиним годувальником у нас в родині.

В Гвардії майже нічого нового не побачив у порівнянні зі строкової службою. Хіба що тактика трошки змінилася. А зброя та техніка - все залишилося те ж саме.

Мене записали снайпером. Дали перший раз спробувати з СВД, результати були дуже хороші. Я мисливець, у себе на Черкащині полював на зайчиків, качечок всяких (посміхається).

Разом з Василем потрапив у Другій резервний батальйон Нацгвардії. Поїхали під Слов'янськ. Здивувало те, що коли ми заходили в місто, у місцевих жителів не було ніякої агресії. Навпаки, деякі з них навіть раділи.

Мені запам'ятався людина, яка прийшла і стала нам допомагати орієнтуватися містом. Розповів, що ДНРівські війська обстрілювали з самохідних знарядь "Нона" наші позиції, а потім розгорнули їх і стали стріляти по житлових кварталах. Потрапили в будинок цій людині, який став нашим провідником, а також його сусідові. Сусід одразу зателефонував до міліції і запитав, чому за своїми стріляють. На нього накричали і кинули трубку. І от від такого горя, - будинок зруйнований, поскаржитися нікому, - взяв чоловік і повісився. Також і в Донецьку відбувалося, з його слів: ДНРівці стріляли по місту, а потім всі казали, що це наші.

З Гвардії з Василем пішли після того, як об'єднали другий і перший резервні батальйони. Нашого другого фактично не стало. Спочатку, після взяття Слов'янська, нас відправили на ротацію. Певний період ми були вдома. Потім приїхали назад - знову додому відправили. Приїхали вдруге - оголосили про об'єднання. Хто хотів залишитися - пішов у перший батальйон. А ми з Василем вирішили йти в Збройні сили.

В армійській розвідці у мене було два найбільш пам'ятних завдання. І два різних відчуття від них. Горлівка і Саур-Могила.

У Горлівці ми були кілька діб в тилу у ворога, без води. Але було відчуття, що хтось сподівався, що хтось нас чекає, що це просто було необхідно. І ми терпіли. Ми відчували, що за спиною у нас - вся країна. Повернулися з завдання без втрат, непоміченими - з честю. Ми розуміли, що робимо щось потрібне, що нас не забувають.

А потім нас викинули на Саур-Могилі. Все те ж саме - важко, немає води, навколо ворог. Нас просили протриматися там максимум два-три дні. Але на цьому все й закінчилося. Ніхто нас міняти і не думав. Коли стало ясно, що всі відступають, - вже всі частини відступили на велику відстань, - нам ніякої команди на відступ не надходило.

Нам до цього говорили: "Тримайтеся, ви - герої!" І все. Через деякий час з'явилося розуміння, що нас просто забули, нас - кинули. Адже ми готові були тримати цю висоту, і ми її тримали. Ми виконували наказ, хоча розуміли, що повинна бути вже команда на відхід. Ми всі розуміли, що, напевно, нікому вже не потрібні.

Я був контужений, коли 24 серпня до нас прорвалася машина забрати поранених. Всі розуміли, що від Савур-Могили далеко не від'їдемо: ми були в дуже щільному кільці оточення. Поїхали тільки для того, щоб дати можливість неранених хлопцям відійти. З нами у них ніяких шансів не було.

У полон взяли мене одного. Всіх інших поранених в машині добили. А у мене знайшли документи Нацгвардії. І один з ДНРівець вирішив прославитися тим, що взяв гвардійця, та ще й снайпера. Він і відвіз мене в будівлю донецького СБУ.

Там я сидів до 21 вересня. З військовими зверталися більш-менш нормально. А до людей з донецькою пропискою і до гвардійців ... Викликали на допити щодня протягом двох тижнів і били. Потім, коли почалися розмови про обмін, перестали.

Найважче винести перші п'ять-шість ударів. Потім біль терпіти легше - поки не втратиш свідомість. Тебе відтягнуть назад, а на наступний день все спочатку. 
Ставили одні й ті ж питання: "Чого вас вчили в розвідці?", "Мета вашого перебування на Саур-Могилі?", "Які у вас є інформатори?"

Наприкінці вже клали пальці на стіл і били по них палицею. Чекали поки пальці опухнуть і кажуть: "Розколовся б, і все закінчилось би".

А я розумів, що мені немає сенсу взагалі що-небудь говорити - все одно розстріляють. Я навіть не сподівався вийти звідти живим. Мене викликали черговий раз до слідчого. А він затискає пальці: "Зняв прапор Донецької народної республіки - розстріл. Підняв прапор України - розстріл. Нацгвардія - розстріл. Снайпер - розстріл". Я вже не пам'ятаю, але він так сім пальців затиснув і каже: "Тобі ще загинати". Я йому у відповідь: "Так мені семи вистачить, не обтяжуйте себе". А він: "У нас за половину цього вже розстрілюють".

Я навіть частину своєї пайки віддавав пацанам - думав, все одно живим не вийду.

Хороших моментів там не було, не пам'ятаю (пауза). Ні, був один. Була перша заміна. З нами сидів дідусь, шофер. З розповідей я зрозумів, що він їхав на швидкій допомозі, віз військових лікарів. Вони потрапили в засідку до чеченців. Двох лікарів і двох медсестер вбили, а одну сестру і шофера взяли в полон живими. Коли його поміняли, всі зраділи, що його, старого і хворого, все-таки обміняли. Така от була у мене радість, єдина за весь цей час. А більше не пам'ятаю.

Коли вирішили мене обмінювати - дали подзвонити. Я подзвонив додому, тільки цей телефон був в голові. А мене вже всі вважали загиблим - людина, якій вдалося врятуватися з-під Саур-Могили, розповідав, що всіх поранених добивали.

Того дня, коли мене поміняли, мені відразу сказали, що ведуть не на обмін, а на розстріл. Відвели і запитують: "Яке останнє бажання? Води хочеш попити?" "Звичайно", - відповідаю. Дали напитися з крана. Виводять мене і ще інших хлопців у двір. Гаразд, думаю, я. Але пацани всі молоді - їх-то за що. І тут до нас охоронець підійшов і каже: "Не бійтеся, вас на обмін везуть". Ми йому не повірили. Розуміння того, що дійсно обмінюють, наступило тільки коли на дорозі між двома блокпостами побачили багато журналістів. 
Відчуття того, що мене звільнили, що я на волі, відчуття цієї свободи - найперше світле почуття, яке тоді запам'яталося. 
Найголовніше для тих, хто ще залишився в полоні - знати, що їх вдома чекають, скрізь чекають. Я сподіваюся, що всіх поміняють. 

censor.net.ua

Іван Журавльов Черкаси
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Суспільство
Антициклон зі сходу цього тижня продовжить формувати на Черкащині суху, мало вітряну та дуже теплу як для цього часу погоду. За прогнозом, суттєвих змін у синоптичній ситуації в найближчій перспективі не видно. Впродовж тижня чекаємо температуру вночі 5-10º тепла, вдень 16-21º, повідомив начальник обласного гідрометцентру Віталій Постригань. Минулої суботи у Черкасах встановлено рекорд максимальної температури 22,4º тепла, проти 21,9º, який тримався ще з...
Суспільство
Співробітники Тальнівського районного сектору управління ДСНС провели роз’яснювальну роботу серед жителів міста. Темою спілкування стала суха рослинність та опале листя, які найчастіше спалюють громадяни на присадибних ділянках. Рятувальники наголосили на великій кількості  пожеж, які виникли на території району з причин необережного поводження з вогнем, повідомили в ГУ ДСНС у Черкаській області. Фахівці Служби порятунку розповіли про шкоду, яку несе за со...
Новини компаній
Гучний сміх переходить в нестримний регіт, саме так проходить гра в рулетку з цукерками Jelly Belly. Цукерки з'явилися на світ завдяки одному епізоду з фільму про Гаррі Поттера в якому згадуються цукерки з різноманітними смаками, навіть зі смаком тельбуха і "комашки з носа". Майже моментально після своєї появи цукерки з непередбачуваними смаками Jelly Belly підкорили увесь світ. Однією з причин такої популярності Jelly Belly стала подача цукерок у формі гр...
Суспільство
Відповідно до міської програми «Черкаські таланти», обдарованим учням Черкас  призначено стипендії міського голови. Стипендії в розмірі тисячу гривень щомісячно призначені з 1 жовтня цього року до 31 травня 2020 року. Від імені міської влади сертифікати обдарованим дітям  вручив директор департаменту освіти Сергій Воронов, повідомили в мерії.  Стипендію «За високі досягнення в музиці»:  – Заєць Анні Іванівні –  учениці Черкаської дитячої музичної школи №1...
Суспільство
Черкаські синоптики спрогнозували теплу погоду без дощів. "Учора середній температурний фон в нашому регіоні перевищував кліматичну норму на 5-8°, і відповідав початку вересня. Вдень повітря прогрівалося до 22-24°, що на рівні та вище максимумів на цю дату за період метеоспостережень",— повідомив Віталій Постригань, голова обласного гідрометцентру. Вихідними буде на 4-5 градусів тепліше за кліматичну норму. Вірогідність дощів нульова, але після заходу сонц...
Суспільство
Департамент архітектури та містобудування в партнерстві з ГО "Промолодь" створив концепцію для нового арт-обєкту в Черкасах. Проект-переможець за результатами голосування буде розміщений в сквері Богдана Хмельницького, повідомили в мерії. Експертна команда з архітекторів, дизайнерів, художників, викладачів та студентів  працювала над створенням концепції для нового арт-об’єкту в місті. У шортлисті 4- проекти. Черкащанам пропонують обрати, котрий із них зас...
Спорт
З 28 жовтня до 3 листопада Черкаси вперше прийматимуть Кубок України з боксу серед жінок. Змагання проходитимуть у спортивному комплексі «Манеж» (м. Черкаси), що розташований за адресою: вулиця Пастерівська, 102. Свою майстерність та силу продемонструють учасниці у десяти вагових категоріях, а саме: 48, 51, 54, 57, 60, 64, 69, 75, 81 та +81 кг, повідомили в мерії. Серед учасниць, які представлятимуть нашу область, будуть багаторазова чемпіонка України й Є...
Суспільство
У Черкаській ОДА відбулася зустріч із представниками компанії APTIV, які планують створити підприємства по випуску автомобільних комплектуючих.  Aptiv PLC — міжнародна компанія, яка спеціалізується на виготовленні електричних систем для автомобілів, автомобільної електроніки, систем безпеки та інших автомобільних комплектуючих. Aptiv PLC співпрацює з більш ніж 45 країнами світу та має 16 тисяч співробітників. Компанія є партнером таких знаних автомобільних...
Суспільство
Учасники АТО Артем Лукашук та Сергій Прядка поїдуть на змагання до Гааги у 2020 році У складі збірної України на змаганнях Invictus Games Артем виступатиме у легкій атлетиці. Прядка Сергій братиме участь у перегонах з велоспорту, легкої атлетики та бігу, повідомили в мерії Чекрас. Артем Лукашук готувався близько трьох років поспіль, брав участь у національних змаганнях, аби потрапити до збірної.  Артем Лукашук рішенням Черкаської міської ради нагороджений...