Боротьба зі сміттям по-черкаськи: чи з’явиться-таки у місті завод по переробці відходів?

Про те, що на смітті можна заробляти в Європі знають вже давно і успішно цим користуються. Про те, що переробка сміття має бути безпечною для навколишнього середовища, там також засвоїли в принципі непогано. Тому провідними країнами вже давно доведено, що пріоритетним напрямом поводження з відходами є їх переробка, а спалення та захоронення повинні максимально обмежуватись. Більше того, в світі торгівля сміттям – це вже давно бізнес світових енергетичних гігантів.

На жаль, в Україні сміття звикли накопичувати як безцінний скарб, множачи численні сміттєзвалища, яких по Україні тільки законних вже близько 7 тисяч, а незаконних – втомишся і рахувати. Зрештою ці викинуті рештки людської життєдіяльності стають справжнім екологічним лихом.

Сміття-1

Та все ж, заради справедливості кажучи, спроби налагодити сміттєпереробну галузь в Україні все-таки час від часу роблять. На сьогодні в країні є чотири сміттєспалювальні заводи: у Києві, Дніпропетровську, Харкові та окупованому Севастополі. Але працює лише столичний завод «Енергія». А ще є єдиний сміттєпереробний завод у Рівному, але й він частково не працює. А от повного комплексного підприємства з переробки відходів не існує.

На Черкащині також неодноразово робилися спроби залучити інвесторів, які б побудували у нас завод по сортуванню і переробці твердих побутових відходів. Якщо раніше самі інвестори не знаходили розуміння у владних кабінетах, то вже зараз, у 2016 році, самі черкасці висловилися на громадських слуханнях проти побудови, імовірно, на території колишнього «Хімволокна», сміттєпереробного заводу іноземною компанією «OAK Utility Solutions and Development» (Бахрейн). Насамперед містян стурбував метод, яким «розправлятимуться» із черкаським сміттям, а саме його спалювання методом піролізу. Під час громадських слухань керівник Аналітичного центру Інституту досліджень інвестиційної привабливості та економічного розвитку Дмитро Виноградов заявив, що в останні роки заводи такого типу, який планують побудувати у Черкасах, закрилися у Франції, Голландії та Англії. А методом, що пропонується для Черкас як прогресивна технологія переробки сміття, сьогодні утилізується лише п’ята частина європейських твердих побутових відходів.

Про те, що в проекті, запропонованому іноземним інвестором, немає багатьох елементів, притаманних вже сучасним європейським методам переробки ТПВ, відзначив і доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри хімічної технології неорганічних речовин ЧДТУ Геннадій Столяренко.

– Проблема переробки відходів багатофакторна. Справа в тому, що починати потрібно з правильного збору сміття. У країнах Європи дуже розвинута система виховання самого населення щодо потреби правильного збору сміття. Там людина поклала сміття в контейнер і воно вже стало власністю держави. Тому що на ньому країна заробить кошти, за які віддасть зарплату вчителям, оплатить купівлю ліків, відремонтує водопровід і ще багато іншого. Нам же це необхідно у себе розвивати. Тобто обов’язково повинно бути сортування сміття до того, як його будуть кудись відправляти, — розповів Геннадій Степанович.

Також науковець звертає увагу і на той факт, що окрім тих відходів, що ми зазвичай кладемо у сміттєві пакети, у контейнери і поряд з ними складають речі зі скла, заліза, дерева, частини комп’ютерної техніки і багато іншого. Їх так само потрібно утилізувати, але щоб зробити це правильно, повинна бути розгалужена система переробки відходів.

– А нам пропонують якусь одну технологію спалювання, — відзначає Геннадій Столяренко. – А для того, щоб виокремити, наприклад, залізо із всього цього сміття, потрібно встановлювати окремий конвеєр, поставити над ним потужні магніти, витягти все залізо, потім розібратися із кольоровими металами. Тобто розсортувати так, щоб воно дало господарству Черкас якусь користь.

Сміття-3

Всі ці етапи переробки в першу чергу необхідні для того, щоб не забруднювалося довкілля. За словами ж науковця, представники іноземної фірми пропонують відправляти все відразу на піроліз.

– Вони пропонують спочатку зробити піроліз, перетворити все це в горючий газ, а потім його спалити в котлах нашого ТЕЦ, наприклад, тому і хочуть розташувати завод поряд. Але ви уявляєте, що вони туди скидатимуть? Ртуть, соляна кислота, важкі метали, цинк, нікель, мідь – все це піде на спалювання і мікрочастинки полетять в різні сторони. І ТЕЦ із своєї труби, з якої вона зараз викидає смолу, недопалений вуглець, СО2, СО, вуглеводи та інше, поливатиме тоді нас згори ще й цими важкими металами, ртуттю і всіма іншими важкими сполуками, які знаходяться у відходах. Вони кажуть, що у них не буде викидів і вони праві, адже всі викиди вони відправлять на спалення, – говорить Геннадій Степанович.

Буде і сортування, і екологія в порядку, запевняє виконавчий директор ТОВ «ЕКО-БАІК» (створеного для реалізації цього проекту) Андрій Богоявленський та наголошує, що нещодавні громадські слухання вони ініціювали не з метою презентації проекту, а щоб відповісти на питання людей уже по результатах проведеної оцінки впливу на навколишнє середовище майбутнього заводу. Більше того, проект наразі рухається і далі.

– Зараз він на стадії доопрацювання оцінки впливу на навколишнє середовище, на основі тих зауважень і побажань, які прозвучали під час проведення громадських слухань, – сказав Андрій Богоявленський.

Що ж до тих зауважень від жителів міста, то за словами пана Андрія вони були зроблені на основі не свіжих даних, а ще базуючись на звіті, зробленому представниками фірми в квітні цього року.

Також він відзначив, що технологія піролізу, вибрана компанією «OAK Utility Solutions and Development», буде захищена гарантією контролю викидів, контролю виробничої лінії, і буде дотримуватися усіх екологічних вимог.

Сортувальна лінія також буде розрахована на те, щоб не дати небезпечним відходам потрапити в переробку, кінцевим продуктом якої має стати електроенергія.

Також пан Богоявленський обіцяє, що з результатами контролю за викидами в навколишнє середовище вони ознайомлюватимуть всіх жителів міста Черкаси.

Не заглиблюючись у дуже високі матерії переробки сміття цікавимося, чи є в місті Черкаси першочергові передумови для ефективної утилізації твердих побутових відходів, тобто його правильний збір. Адже всі європейські міста починали саме з того, що привчали своє населення до розподілу сміття, а також налагоджували систему його сортування.

І ось тут виявляється найцікавіше. За словами керівника КП «Черкаська служба чистоти» Олександра Савенка роздільного збору сміття в місті немає. Більше того, в місті навіть для звичайного збору сміття потрібно ще докупити контейнери.

– Ми зараз подаємо в Програму соціально-економічного розвитку міста пропозицію про закупку 2,5 тисяч контейнерів. У 2011 році були закуплені контейнери для приватного сектору, але їх не вистачає, оскільки їх закупляли з розрахунку один контейнер на один двір, не врахувавши, що в одному дворі може жити декілька родин, — сказав у коментарі виданню Олександр Савенко.

І те, про що я, як жителька міста, до цього не здогадувалася… Як нам стало відомо із власних джерел, велику конкуренцію комунальному підприємству складає приватна фірма, яка ставить свої сітки для збору пластику і скла поряд із комунальними контейнерами. Вони, грубо кажучи, «башляють» гроші двірникам та безпритульним, щоб двірники викидали туди це сміття, а безпритульні ще й перебирали інші контейнери в пошуках пластику й скла. Таким чином, навіть якщо комунальники і поставлять свої сітки, то навряд чи вони користуватимуться популярністю, оскільки двірники і безпритульні всеодно витягуватимуть їх звідти і вкидатимуть в контейнери приватних фірм, за які їм заплатили гроші. У комунального ж підприємства, звичайно, таких ресурсів немає.

Отож, за якими все-таки технологіями пропонують у нас побудувати сміттєпереробний завод? За прогресивними чи не дуже? Для цього звертаємося до досвіду нашого польського міста-побратима Бидгощ.  Допомогли нам в цьому колеги з «Громадського ТБ: Черкаси», які у цьому році відвідали польське місто, в якому не так давно збудували сміттєпереробний завод, і познайомилися з його технологією переробки.

Сміття-4

Отож, сміттєспалювальний завод в м. Бидгощ вважається технологічно найсучаснішим у Європі, принаймні так каже речник заводу Пьотр Курек. На ньому використовуються тільки змішані комунальні відходи. Вони потрапляють до спеціального резервуару, де постійно перемішуються двома збирачами.

Спочатку відходи підсушують при температурі 100 градусів, яка пізніше досягає 850 градусів. При цій температурі нічого не залишається, там згорає абсолютно все. Технологічно вони здатні нагрівати піч до 1300 градусів, але це лише технологічна можливість. Визначена температура для спалювання сміття згідно з проектом – 850 градусів. Шлаки після спалювання падають у ванну, наповненою водою.

Після спалювання відходів залишається шлак – те, що не згоріло. Спочатку його висушують, пізніше перебирають, за допомогою магніту забирають звідти металеві частини. Також шлак розтрощують і механічно фільтрують. Пізніше із залишків отримують будівельний матеріал. Нині законодавство Польщі досі не дозволяє використовувати ці залишки як будівельний матеріал, але за кілька місяців це буде законно. У Західній Європі цей шлак зазвичай використовують для будівництва автошляхів.

Також сміттєпереробний завод у Бидгощі виробляє електроенергію, яку постачають для 50 тис. жителів міста. Також комплекс генерує тепло для муніципальної теплової системи.

Із органічних відходів у Бидгощі виробляють компости. Компостівня розташована біля муніципального сміттєзвалища.

Всі викиди заводу є екологічно чистими. Те, що виходить із димаря, просто гаряча пара. Немає жодного пилу, попелу і навіть запаху, який виходив би із заводу.

Отож, підіб’ємо підсумки… Поки що ні в місті, ні в області інших інвесторів, які б хотіли побудувати сміттєпереробний завод, проте за іншою технологією, немає. Чи варто чекати, поки вони з’являться, чи погоджуватися на те, що наразі пропонують, хто знає… А може у нас просто не спитають, адже вже вкладені певні кошти на розробку проекту… Адже зрозуміло, що головною привабливістю цього проекту для влади є те, що він буде робитися цілком за кошти інвесторів. Та й чи довго ми протягнемо з нашими сміттєвими купами, не повторивши сумний досвід Львова.