Юрі Романову – 16 років. А він уже навчає однолітків основам програмування. Каже, в майбутньому хоче стати «компасом» для людей – допомагати розвиватися. «Hi-Teens» – це його проект. Мета проекту – познайомити підлітків зі сферою ІТ, допомогти отримати базові знання у цій галузі та визначитися з ІТ-спеціалізацією у майбутньому, повідомляє Громадське ТБ: Черкаси
Інформація про автора проекту – Юрія Романова:
- Школяр, 16 років;
- Фрілансер в ІТ-сфері, працює в аутсорсингу
- Член Черкаської Козацької Сотні гімназії №31 ім. князя Святослава Хороброго
- Хобі: велосипед, біг, плавання, читання
Інформація про проект:
Назва проекту: «Hi-Teens»
Мета проекту: познайомити та дати основні знання в ІТ-сфері
Як реалізовуватиметься: навчання в групах по 7-10 осіб
Тривалість проекту: 3 місяці, з червня по серпень 2016 року
Цільова аудиторія: школярі, студенти і не тільки
Важливі дати проекту: закінчення реєстрації на курс – 10 травня, початок екзаменів – з 27 травня, співбесіди – з 1 червня
– Юро, чому ти зацікавився ІТ-сферою?
– Років 4 назад зрозумів, що гратися в іграшки на комп’ютері примітивно. Я вирішив спробувати щось робити самостійно. У багатьох ІТ-шників так все і починається: «А спробую я щось своє склепати!». Я починав із написання власних міні-ігор: гонки, «стрілялки». Згодом зрозумів, що іграшки – це добре, але потрібно робити щось практичне і корисне для людей. Почав створювати ІТ-додатки, я зрозумів, що це саме те, чим я хочу займатися, де мені буде круто.
– 14-річні підлітки, як правило, не задумуються над тим, щоб робити щось корисне для людей. Як ти до цього прийшов?
– Все від батьків, це вони заклали цей імпульс, вони мої головні мотиватори у житті. І з дитинства вони мене привчали робити все так, щоб це мені подобалося і було корисно для інших. Коли я зацікавився ІТ-сферою, саме вони мені давали книжки, у тому числі з особистісного розвитку. Вони надали мені імпульс для розвитку, бажання зробити кар’єру.
– Батьки пов’язані з ІТ сферою?
– У мене батько колись займався розробкою сайтів, але зараз він приватний підприємець, але не в сфері ІТ. І в сім’ї у мене взагалі ІТ-шників немає.
– Які були перешкоди на шляху отримання навичок із програмування?
– У 12-річному віці я «поліз» в Інтернет шукати, як створюються комп’ютерні ігри. Звичайно, інформації було дуже багато і було важко визначити, яка саме інформація мені потрібна. Довелося у цьому всьому «варитися» 2 роки. В 14 років я почав більш усвідомлено вибирати курси, тренінги, уроки. Мені вдалося налагодити контакт із людьми із-за кордону, і я отримав невеличке стажування в ІТ-компанії. Там мені вдалося попрацювати над справжніми проектами.
– Як тобі вдалося налагодити контакт із зарубіжною компанією?
– Я просто познайомився з людьми у Facebook. Додався у ІТ-групу, став її активним учасником, постійно коментував пости, так почалася переписка з хлопцями, які потім запропонували мені пройти міні-практику для школярів в їхній ІТ-компанії. Це була канадська компанія, і я дистанційно для неї виконував невеличкі завдання.
– Як саме проходило ця практика?
– Компанія закріпила за мною мого особистого наставника, вчителя, який, коли у мене виникали питання, мені допомагав. Спочатку мені розповідали основи програмування, показували різні принципи роботи ІТ. А потім залучили мене до проекту, який був класним для практики та підвищив мій рівень розуміння програмування, навчив працювати в команді. Згодом канадська компанія надала мені рекомендацію компанії в Україні, і та запропонувала мені співпрацю над більш важкими завданнями. Завдяки цим двом практикам я отримав достатньо знань, щоб працювати над серйозними ІТ-проектами. Тоді я отримав вже оплачувану роботу і почав заробляти гроші.
– Чому вирішив зайнятися соціальним проектом?
– Мені було вже 15 і я розумів, що програмування – це круто, але це не те, чим я хочу займатися усе своє життя. Це круто для хобі, для заробляння грошей, але це не круто для постійної роботи. Я зрозумів, що мені потрібно щось інше. І я почав займатися саморозвитком, готуватися до того, щоб стати лектором, наставником, коучем. Коуч – це як «компас по життю», такі люди ставлять правильні питання, вказують правильний напрямок, куди іти, чим займатися.
– Що таке саморозвиток у твоєму розумінні?
– Це процес, коли людина при досяганні поставлених цілей отримує певні навички. Коли навички досягають свого апогею і досягається ціль, людина формує наступну ціль. І саморозвиток полягає у тому, щоб був безперервний цикл формування наступних цілей, більш складних. Нові отримані знання формують нові цілі.
Я зрозумів, що у процесі свого формування як особистості, я пройшов декілька етапів: спочатку я ставив ціль створення комп’ютерних іграшок, потім, коли я зрозумів, що можу створювати іграшки, я захотів створювати якісні ігри. Потім прийшло розуміння, що просто ігри – це мало. Потрібно створювати щось корисне, і я почав писати програми. А потім і програмування стало замало, і я відчув потребу в іншому саморозвитку. І все прийшло до того, що я почав розвивати себе у різних сферах, ходити на семінари, лекції.