Сьогодні православні святкують Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці

28 серпня за новим стилем і 15 серпня за старим стилем  Православна церква відзначає свято Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

Успіння Богородиці - свято, присвячене події, яка не описується в Біблії, але про яку відомо завдяки Переданню Церкви. Саме слово «успіння» на сучасну мову можна перекласти як «смерть».

Пресвята Матір Божа після вознесіння Ісуса залишилася на піклування апостола Іоанна Богослова. Коли цар Ірод піддав гонінню християн, Богородиця віддалилася разом з Іоанном в Ефес і жила там в будинку його батьків.

Тут вона постійно молилася про те, щоб Господь скоріше взяв її до себе. Під час однієї з таких молитов, яку Богородиця здійснювала на місці вознесіння Христа, їй явився архангел Гавриїл і сповістив, що через три дні закінчиться її земне життя, і Господь візьме її до себе.

Перед кончиною Пресвята Діва Марія хотіла побачити всіх апостолів, які до того часу розійшлися по різних місцях проповідувати християнську віру. Не дивлячись на це, бажання Богородиці виповнилося: Святий Дух чудесним чином зібрав апостолів у ложа Пресвятої Богородиці, на якому вона молилася і чекала своєї кончини. Сам рятівник в оточенні ангелів зійшов до неї, щоб забрати її душу з собою. Пресвята Богородиця звернулася до Господа з молитвою подяки і просила благословити всіх, хто буде почитати Її пам'ять. Вона також проявила величезну смиренність: досягнувши святості, з якою не зрівняється жодна людина, будучи Чеснішою Херувим і Кращою без порівняння Серафим, вона молила Сина Свого захистити Її від темної сатанинської сили і від митарств, які проходить після смерті кожна душа. Побачившись з апостолами, Богоматір радісно віддала Свою душу в руки Господа, і негайно пролунав ангельський спів.

Після кончини труну з тілом Пречистої Діви було віднесено апостолами до Гефсиманії і там поховано в печері, вхід якої завалили каменем. Після похорону апостоли ще три дні залишалися у печери і молилися. Апостол Фома, що запізнився на поховання, був так засмучений тим, що не встиг вклонитися праху Богородиці, що апостоли дозволили відкрити вхід у печеру і могилу, щоб він міг вклонитися святим останкам. Відкривши труну, вони виявили, що там немає тіла Богородиці і, таким чином, переконалися в її чудовому тілесному вознесінні на Небо. Увечері того ж дня присутнім на вечері апостолам з'явилася Сама Матір Божа і сказала: "Радійте! Я з вами - в усі дні".

Кончину Богородиці Церква називає успінням, а не смертю, тому звичайна людська смерть, коли тіло повертається в землю, а дух - до Бога, не торкнулася Благодатної. «Переможені закони природи в Тобі, Діва Чиста, - оспівує Свята Церква в тропарі свята, - в народженні зберігається дівоцтво, і зі смертю поєднується життя: перебуваючи по народженні Дівою і по смерті Живою, Ти рятуєш завжди, Богородиця, насліддя Твоє». Вона лише заснула, щоб у ту ж мить прокинутися для життя вічноблаженного і після трьох днів з нетлінним тілом вселитися в небесне нетлінне житло. Вона спочила солодким сном після тяжкого неспання Її многоскорботного життя і «преставилася до живота», тобто Джерела Життя, як Матір Життя, позбавляючи молитвами Своїми від смерті душі земнородних, вселяючи в них Успінням Своїм передчуття життя вічного.