На Черкащині коня навчили... танцювати

Кінь з незвичною кличкою Алігатор закохав у себе весь Христинівський район. Він не лише скаче галопом, а й танцює!

Семирічний кінь Алігатор з села Іванівка вправно виконує команди свого тренера Іллі Радукана. Кінь з легкістю, перехрещуючи ноги, рухається з одного боку в інший, повертається навколо себе. Алігатор плавно, але чітко і впевнено переходить від однієї вправи до іншої.

Ілля Радукан за фахом ветеринар. Вихованням коней захоплюється з 16-річного віку. Каже, що таке вподобання в нього ще з часів навчання:

– Я вчився в Ярославській області Росії. Там при технікумі була кінноспортивна школа. Спочатку до неї записалися мої сусіди по кімнаті в гуртожитку. Потім і я спробував: мені дали коня доглядати. А вже коли навчився з ним поводитися – сів верхи, почав працювати серйозно, – каже Ілля. – Не раз бачив, як тренер займається з тваринами. Спробував сам – вийшло. До того, як взявся за Алігатора, тренував трьох напівкровних коней. Алігатор – чистокровний. Коні цієї породи мають спокійний темперамент, слухняні. Люблю коней, але сам не маю, бо як матиму свого, то на Алігатора часу не вистачатиме. А цей кінь належить племінному підприємству в Іванівці.

Коні української верхової породи вирізняються оригінальною гармонійною будовою тіла та гарним екстер'єром. Таким коням властиві вільні продуктивні рухи при крокуванні та бігові галопом. Основна їхня перевага перед закордонними аналогами – вони цілком придатні як для кінного спорту, так і для сільськогосподарських робіт.

– Раніше Алігатор брав участь у спортивних змаганнях. Був навіть другим на чемпіонаті України. Але потім в нього була травма, – розповідає тренер. – А в кінному спорті, як і в будь-якому, якщо травма досить серйозна – назад дороги в спорт нема...

Ілля, повернувшись до коня, наказує йому підійти до себе. Той одразу виконує команду.

– У коня, як у спортсмена, свій режим харчування – якісні корми та вітамінні добавки. Він дуже любить насіння, цукор, хліб. Їсть овес. Це в нього на обід та вечерю. Тренування починалися з дрібниць, з нескладних завдань. Спочатку я вимагав чіткого виконання тих команд, що йому вже були знайомі, а з часом ускладнював. Наприклад, спочатку вчив Алігатора повільним кроком ходити по команді, потім додавав команду йти риссю і боком. Перед кожним тренуванням коня годую, чищу, перевіряю копита. І тільки якщо все добре – розпочинаю заняття. Спочатку кроком, далі рись та галоп, і вже потім розпочинаємо танці. Закінчую заняття теж кроком.

Ілля каже, що коні найбільше бояться протягів.

– Можуть застудитися, і навіть запалення легенів схопити. Окрім того, щоб тварина добре почувалася, треба підтримувати чистоту. Породисті коні – чистоплотні. Алігатор не знає, що таке підкова. Я його бережу, по асфальту не їжджу, чищу йому ноги, як стомиться – даю відпочити.

На думку тренера, будь-якого коня можна навчити командам, але, як і людина, кожна тварина має схильність до чогось одного. Починати тренувати коня треба ще лошам, після того, як відлучили від мами. Головне – дисципліна. Особливо коли виїжджаєш в люди.

– Публіка дивиться із захопленням, – розповідає Ілля. – Нас часто запрошують на свята. Алігатор вміє поєднувати рухи з ходьбою в бік і поворотом. Хочу навчити його ходити на задніх ногах. Він уже тримається на них добре, – усміхається Ілля. – Але якщо хтось чужий ним керує, то він може ухилятися. Окрім того, кінь відчуває негоду, стає норовливим, неспокійним.