Владика Назарій: український священик з Казані

Сторінки історії.

Першу в Україні панахиду по гетьману Мазепі 1918 року відслужив єпископ Черкаський.

31 січня наступного року виповниться сто років від дня утворення у складі Київської єпархії Черкаського вікаріатства.

Першим єпископом Черкаським у 1910 році став владика Назарій (Блінов). Історичний парадокс: цьому нащадкові казанських дворян судилося стати першим в Україні священнослужителем, що відправив панахиду за анафематствуваним гетьманом Мазепою...

Єпископ Назарій (в миру Микола Михайлович Блінов) народився 24 січня 1852 року в Казані. Спочатку його кар'єра була далекою від церковної: закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету, військове училище, дослужився до підполковника. Вийшовши у відставку, у 1890 році вступив у Києво-Печерську лавру і прийняв чернецтво. 1910 року був призначений єпископом-вікарієм (помічником) Київського митрополита із титулом єпископа Черкаського. Постійним місцем перебування єпископа був Видубицький монастир у Києві.

Після революції 1917 року церковні діячі в Україні мусили пристосовуватися до життя в умовах національної української державності. Не всім це давалося легко. Але єпископ-росіянин Назарій був одним із тих церковних ієрархів, які першими дозволили застосування у богослужіннях української мови. Владика Назарій брав участь в урочистому проголошенні 22 січня 1919 року на Софійському майдані акту Злуки українських земель. А за півроку до цього відбулася дивовижна і унікальна досі подія: 10 липня 1918 року на тому-таки майдані перед Софійським собором єпископ Назарій відслужив першу і єдину в історії Руської православної церкви панахиду по гетьману Мазепі.

Церковні діячі 1910-х років визнавали, що анафема, проголошена Іванові Мазепі, мала швидше політичний, ніж церковний характер, адже церкви, на відміну від царя, гетьман ніколи не зраджував. Київський митрополит Антоній (Храповицький) у ті часи казав: "Мазепу відлучено від церкви, але це, щиро кажучи, безпричинно і несправедливо... Я швидше погоджуся вшанувати пам'ять Мазепи, ніж Петра, якого вважав і вважаю головним ворогом православ'я". Але, з огляду на гостру політичну обстановку того часу, анафему тоді так і не було знято. Але панахиду митрополит відслужити таки благословив...

Після повалення української національної влади і встановлення влади радянської для церкви в Україні розпочалися важкі часи. Ієрархів арештовували, розстрілювали, відправляли у заслання. У 1919–1921 роках єпископ Назарій тимчасово керував Київською єпархією. Роки його керування відзначилися важкими стосунками з радянською владою і автокефальним рухом. 1921 року владику Назарія відкликали з Черкаської кафедри, а незабаром його було заарештовано. У 1925 році владику було призначено архієпископом Тобольським, а з 1928 року його доля невідома. Вважається, що він помер у катівнях Тобольської в'язниці.

Після Назарія Черкаську єпархію очолювали єпископи Миколай (Браїловський) і Філарет (Лінчевський). 1932 року її було ліквідовано і відновлено тільки 1992 року, коли єпархію очолив владика Софроній (Дмитрук).