У банківській системі мінусовий капітал і потрібне вливання до 300 млрд грн.

З огляду на реальний середній рівень проблемних кредитів у портфелі більшості фінустанов (як мінімум, 40–50%, що їх, як за куцою ковдрою, банкіри намагаються приховати за офіційним простроченням менш як 15%) та обсяг резервів, які під них варто було б сформувати, сукупно система де-факто має мінусовий капітал. Про це йдеться в матеріалі «Як влада та МВФ планують виводити банківську систему з коми», який був підготовлений в рамках спільного проекту FINBALANCE та тижневика «Дзеркало тижня. Україна».

За різними експертними оцінками, враховуючи нинішній рівень девальвації та ризики чергового стрибка долара до вже взятих висот на рівні 30 грн/дол., банківській системі для докапіталізації може знадобитися колосальна сума — 150–300 млрд грн (залежно від подальшого розвитку подій). Тобто йдеться про збільшення капіталу в 2–3 рази порівняно з нинішніми значеннями.

Наскільки реально власникам банків і державі знайти такі фантастичні кошти з огляду на те, що досі докапіталізація з меншим масштабом проблем йшла зі значним скрипом? Питання риторичне. На сьогодні найреалістичнішим сценарієм видається мікс консолідації банків, ліквідації значної частини з них (до речі, в проекті меморандуму передбачено збільшення часу на це з трьох до п`яти років) і дуже тривалої докапіталізації решти учасників ринку. Чому так?

Про гіперактивну рекапіталізацію за рахунок держави за нинішніх умов говорити не доводиться. Хоча комунальні тарифи нинішнього року значно зростуть, що й дасть можливість скоротити обсяг підтримки "Нафтогазу", держбюджету буде важко змінити НАКівське "мило" на банківське "шило" — з огляду на дюжину інших проблем. Нагадаємо, у чинній редакції держкошторису передбачено можливість уряду випустити ОВДП на 36,5 млрд грн для докапіталізації банків, ще на 20 млрд — для ФГВФО. У нещодавно прийнятих змінах до держбюджету, погоджених із МВФ, коригування зазначених показників не передбачалося.

Не доводиться наразі розраховувати й на значні та швидкі вливання від іноземних фінансових груп (фінансові можливості яких більші, ніж в акціонерів вітчизняних фінустанов, яким зараз найважче). Це стосується як російських (з огляду на політичні ризики та складну фінансово-економічну ситуацію в РФ через неадекватну політику Путіна), так і західних (через війну, економічні катаклізми та повільність реформ), акціонери яких якщо й надають підтримку, то мінімум від необхідного, а в принципі здебільшого намагаються забрати раніше видані позики.