Наш дорогий Леонід Миколайович...

Видання Провінціядавно і захоплено стежить за житієм Поета, нардепа й активіста Леоніда Даценка.

З парламентом на останніх виборах не склалося, Ерато (муза любовної поезії ) повернулася до Леоніда Миколайовича філейною частиною. Працювати в ОДА чи якійсь міськраді? Такою нудятиною Герої не переймаються.

Селфмейдмен з Монастирища через відсутність пропозицій, які б відповідали його масштабу в сучасній історії Європи, став справжнім Королем активістів. Позавчора він уражав блискавками Ткаченка за прорахунки в кадровій політиці в Чигирині, Шполі та Золотоноші. Учора – організовував селянське повстання в Черкаському районі проти спорудження супер-курятника олігархом Косюком. Сьогодні – надихав на штурм Черкаської облради людей, що прийшли пікетувати сесію.

Крім активно-безладного громадського життя, у Леоніда Миколайовича залишається ще купа вільного часу.

Нашу увагу привернула спроба видання «Дзвін» (шеф-редактор – Леонід Даценко) зробити свій внесок в написання новітньої історії національно-визвольної боротьби черкаського народу проти донецьких зайд – Тулуба і компанії.

Журналістка Тетяна Воронцова у хронологічній послідовності згадує події з політичного життя обласного центру за 2010-2014 роки.

Варто уважно переглянути програмну статтю «Як починалася Революція Гідності в Черкасах» (початок - ось, а тут – продовження), щоб зрозуміти, хто кував відліт Сергія Борисовича на Марбелью.

У свій час Черкащина реготала над дивацтвами дідуся Сергійка фінансувати газети й журнали, в яких щільність фото та згадувань про нього значно переважали фото та згадування про товариша Сталіна в газеті «Правда» у період культу особи.

У першому ряду тих, хто від сміху надривав животики, був опозиціонер Даценко.

Однак у власній газеті Даценко не бавиться в самоіронію. Там, де йдеться про видатних сучасників, гумор недоречний. Тим більше, судячи з хронології Революції Гідності на Черкащині у викладі «Дзвону», видатний сучасник на Черкащині лише один. Зветься Леонідом, і трішки не Ілліч…

До Тулуба, який примудрявся видавати журнали з 300-ми фотографіями власної мармизи, Даценку поки що далеко. Однак сторонній особі з будь-якого іншого регіону після прочитання зрозуміло – режим Януковича-Тулуба на Черкащині був би вічним, якби не він.

Хронологію подій останніх років ілюструють фотографії Даценка - із футбольним м`ячем, Даценка - із смолоскипом, Даценка - з «матюкальником», Даценка – перед мікрофоном, Даценко – з лопатою, з усмішкою, серед людей та однодумців.

Наш дорогий Леонід Миколайович...

Наш дорогий Леонід Миколайович...

Наш дорогий Леонід Миколайович...

Наш дорогий Леонід Миколайович...

Звісно, у цей час були ще якість епізодичні персонажі, що періодично підтримували Леоніда Миколайовича в боротьбі з антинародним режимом. Однак історична місія булатецьких, старікових, бондаренок та інших – носити Даценку каштани з вогню.

Одним словом, усі значущі акції та події періоду 2010-2014 на території Черкащини ілюструється Даценком та коментується тільки ним. З чого однозначний висновок – він не лише надзвичайно талановитий, а ще й напрочуд об`єктивний.

Напевно, коли б не Порошенко в президентах, то Черкащина була б достойною того, щоб Леонід Миколайович став губернатором. Посада, ясне діло, для нього замала, але починати з чогось треба. Наполеон теж не одразу став імператором.

Якими романтичними були б стосунки між ОДА та облрадою! Раніше в цих відносинах панував брудний хардкор, коли будь-який губернатор у брутальній формі схиляв до неприродно-фінансових відносин перелякану й беззахисну облраду.

Але коли за справу беруться поети –«подєльнікі» (голова Черкаської облради Валентина Коваленко – давній поетичний партнер Даценка, їхня спільна збірка любовно-еротичної лірики «І стегна підпливуть, як дві форелі», на думку деяких критиків, достойна того, щоб видаватися мільйонними накладами, однак Україна ще не готова для такого революційного погляду на міжстатеві відносини) – злагода просто приречена на те, щоб запанувати.

Чвари зостануться в минулому. Публічні виступи перших осіб перетворяться на суцільні поетичні імпровізації, де тьотя Валя цитуватиме Льоню, а Льоня – тьотю Валю. Триста фотографій Даценка в одному журналі? Навіщо культивувати культ? 150-т – достатньо.

Олігарх Косюк не буде зводити найбільший в Європі курник, а вдариться у книговидавництво. Назвати поетів, чиї збірки даруватимуть черкаським першачкам та випускникам, молодятам та фермерам, студентам і робітникам, рекетирам та міліціонерам?

…Воно б, звісно, могло бути так, коли за Землі панувала справедливість. Але поки що про звитягу видатного сучасника черкащани читають лише в газеті, яку він же й редагує.

Небагато людей розділяють щире захоплення Даценка самим собою. Одначе вірити в народне прозріння треба. Інакше навіщо жити, коли про богатиря, що завалив самого Тулуба, теревенить один "Дзвін"?