«Беріть усе в свої руки!», - черкаський гурт «Fail System»

Яким шляхом іде рок-музика Черкас? Чого не вистачає їй? Як нашим музикантам досягти розуміння? Про це та інше у рубриці Rock-Черкаси розкажуть досвідчені музиканти із відомого черкаського гурту «Fail System». Кореспондент «0472.ua»поспілкувався із гітаристом колективу Костянтином Красюком та бас-гітаристом і вокалістом Віктором Панченко.

– Якщо ви не проти, то почнімо розмову із вашої музичної біографії, хлопці.

Віктор Панченко (29 років). Бас-гітара, вокал.

Спочатку грав сам, як це буває, потім підтягнулися товариші, з якими навчався – ось це і вилилося в результаті у «Fail System». На бас-гітарі граю тому, що ніхто в гурті не хотів грати на цьому інструменті. Тож довелось мені. Так це і продовжується вже впродовж багатьох років.

По суті, як гурт  «Fail System» ми почали грати із 2011 року. А у новому складі граємо із 2013. Ми повністю оновили репертуар, зі старого матеріалу перейшла лише пісня «О тебе». Це у нас ніби традиція – кожні 2 роки у нас чистка репертуару. Наша музика з року в рік змінюється: якщо раніше ми звучали, як хард-рок із сумішшю панку, і ще хтозна-чого, потім грали щось близьке до альтернативи, от і зараз метаморфози продовжуються. Музика – єдине хоббі, яке є у мене. Якщо не рахувати футбольних посиденьок. Черкаський «Дніпро» серйозно випробовує нерви фанатів, — жартує Віктор.

Костя Красюк (28 років). Ритм-гітара.

– Які досягнення у «Fail System» за цей рік у новому складі?

Віктор Панченко (29 років). Бас-гітара, вокал.

– Я вважаю, що сам термін «досягнення» прийнятний для спорту, а у музиці –  уже сам процес це досягнення. Але, якщо говорити за останній роки, то ми відвідали багато міст: з’їздили на фестиваль Woodstock, що проходив під Одесою, побували у Солотвіно, на дні міста Славути, цьогоріч зіграли у Хмельницькому. Нам подобається грати перед різною публікою – на щастя, нас усюди сприймають тепло.

– І все ж таки, що для вас є успішністю, і які ви бачите вершини розвитку?

– Успіх – це коли слухач чекає вашого виступу, вашої нової пісні. Наразі ми досягнули того віку, коли у більшості людей чомусь закінчується «рок-н-ролл», і починаються «справи». Тож, вважаю, що успіхом уже є те, що ми займаємося музикою і отримуємо від цього кайф, — каже Віктор.

– Для кожного успіх це різна вершина. А може мені хочеться бути старим, бородатим і грати актуальну музику?, — знизує плечима Костя, — я погоджуюся із Вітею: у нас скоро буде записано 5 пісень, водночас ми працюємо над новим матеріалом, і це уже для нас величезний успіх.

– До речі, нещодавно ми презентували сингл «1000 звёзд», який в майбутньому ввійде до нашого міні-альбому, — додає Віктор, — тож скоро чекаємо вихід в світ інших пісень.

– Чи можете ви розповісти, до чого тяжіє музика у Черкасах?

Костя Красюк (28 років). Ритм-гітара.

– Стосовно Черкас, то у нас тут соціально-музичний Бермудський трикутник.  За весь час, доки я в музиці, у нас не було гуртів, які б могли конкурувати між собою. Усі грали по-різному, і навіть двох колективів, які б могли в чомусь між собою позмагатися я не бачив. Усі різні в усьому!

– Що б ви хотіли змінити в музичному житті Черкас?

Віктор Панченко (29 років). Бас-гітара, вокал.

– Мене дуже дивує, що на День міста (як, наприклад, цьогорічний), так і на багато інших подій міського значення не запрошують зіграти черкаські гурти. Чому я чую якісь невідомі мені імена та назви, коли у місті є такий гурт як, наприклад, «Эффект Бабочки»? Місцеві гурти в змозі показувати рівень та конкурувати з приїжджими «зірками». Але, на жаль, поки що діалогу в цьому напрямку не виходить.

А музичні концерти без приводу, просто для музики у нас дуже рідко проводяться. Дві дати – два приводи ставити сцену: День незалежності та День міста. І там черкаських гуртів не бажають бачити. Водночас, музиканти не мають чекати коли їм подадуть все на тарілочці. Нещодавно ми організували концерт на Європейській площі, в самому центрі міста. Концерт без приводу, просто заради того щоб пограти, отримати задоволення та щоб отримали задоволення слухачі.

– Тож я хочу звернутися до музикантів – не думайте, що хтось мусить для вас організовувати концерти. Їх можна провести де і як завгодно! Беріть усе в свої руки! – додає Костя.

Костя Красюк (28 років). Ритм-гітара.

– Так, якщо ти суворий патлатий хлопчина в кожанці, то тобі лише варто причепуритися, посміхнутися і тобі завжди скажуть «Так». Або ви робите концерт, або ви шукаєте тисячу причин, чому його немає. Жаль, звісно, що зараз у містян ми спостерігаємо перенасичення інформацією, і бажання приходити на концерти вже не таке, як раніше. Десять років тому були концерти раз у 5 місяців, і збиралися усі Черкаси! Ви знаєте, що у місті є два постійних щорічних фестивалі, але вони не вирішують усіх проблем. Звісно це великий плюс, що завдяки тому ж самому проекту «Sound4е» черкаські колективи показують по телевізору. Та цього не достатньо!

– Як ви вважаєте, чи вирішило б питання із концертами наявність постійного приміщення, закладу для їх проведення?

Костя Красюк (28 років). Ритм-гітара.

–  Так, звісно це проблема, що в місті немає рок-клубу (як закладу). Можливо, причиною цього є форматність більшості кафе, барів нашого міста. У них немає такого поняття, як підтримка рок-музики. Ми розуміємо їх позицію, що музика – це гроші. І знову ж усе впирається у попит. Надіємося, років через п’ять у нас з’явиться постійна сцена. Також жаль, що черкаські музиканти у нас спілкуються лише або на концертах, або при зустрічі на вулиці. Складається враження, ніби кожен сам по собі. Але ж ми усі в одному місті, агов! Давайте брати ініціативу на себе. Ми дуже хочемо поділися власним досвідом, та діалогу з більшістю музикантів, нажаль немає.

–  Віктор Панченко (29 років). Бас-гітара, вокал.

- А з тими гуртами, з якими є діалог, ми плануємо найближчим часом спільні проекти. Тож приєднуйтесь до наших спільнот в соцмережах https://www.facebook.com/pages/FAIL-System/751381408262170 та https://vk.com/fs_official_community та слідкуйте за новинами!