«Найважче винести перші п'ять-шість ударів», - полонений черкащанин

Цій людині ДНРівці виписали сім смертних вироків відразу. Гвардієць, снайпер, зняв з міськради Слов'янська прапор ДНР і повісив український. Тільки за половину цих "звинувачень" ДНР підписує смертні вироки. Іван вижив.

З Іваном Журавльовим ми зустрілися у дворику Головного військового клінічного госпіталю. Він виявився добродушним, високим і повненьким чоловіком. Зовнішність, однак, була оманливою. Цей неповороткий на вигляд чоловік на війні був снайпером-розвідником.

- Народився я в селі Ротмистрівка Черкаської області. Закінчив Шевченківське (Корсунь-Шевченківське. - Ред.) педучилище. Після навчання пішов в армію, служив в ВДВ. Приїхав додому і працював за фахом -учитель трудового навчання і креслення. Пізніше став бригадиром будівельної бригади при колгоспі, працював водієм в Києві.

На другий день після того, як на Майдані побили дітей, зібрав речі і поїхав на Майдан. Записався у восьму Сотню Самооборони. І був на Майдані майже до кінця.

З Василем Ковальчуком познайомилися тільки в Нацгвардії. Хоча на Майдані були поруч один з одним - його автобус стояв поруч з нашими наметами, ми постійно ходили до нього харчуватися.

У мене є два сини і дочка. Один син закінчує навчання на юридичному факультеті в Києві, другий ходить в школу, доньці ще п'ять років. В Національну гвардію пішов через старшого сина. Крим на той момент у нас вже практично відібрали. І син мав іти в армію. Ось я і подумав: "Напевно, треба мені йти, щоб його не забрали". Так, як в такому випадку він залишався єдиним годувальником у нас в родині.

В Гвардії майже нічого нового не побачив у порівнянні зі строкової службою. Хіба що тактика трошки змінилася. А зброя та техніка - все залишилося те ж саме.

Мене записали снайпером. Дали перший раз спробувати з СВД, результати були дуже хороші. Я мисливець, у себе на Черкащині полював на зайчиків, качечок всяких (посміхається).

Разом з Василем потрапив у Другій резервний батальйон Нацгвардії. Поїхали під Слов'янськ. Здивувало те, що коли ми заходили в місто, у місцевих жителів не було ніякої агресії. Навпаки, деякі з них навіть раділи.

Мені запам'ятався людина, яка прийшла і стала нам допомагати орієнтуватися містом. Розповів, що ДНРівські війська обстрілювали з самохідних знарядь "Нона" наші позиції, а потім розгорнули їх і стали стріляти по житлових кварталах. Потрапили в будинок цій людині, який став нашим провідником, а також його сусідові. Сусід одразу зателефонував до міліції і запитав, чому за своїми стріляють. На нього накричали і кинули трубку. І от від такого горя, - будинок зруйнований, поскаржитися нікому, - взяв чоловік і повісився. Також і в Донецьку відбувалося, з його слів: ДНРівці стріляли по місту, а потім всі казали, що це наші.

З Гвардії з Василем пішли після того, як об'єднали другий і перший резервні батальйони. Нашого другого фактично не стало. Спочатку, після взяття Слов'янська, нас відправили на ротацію. Певний період ми були вдома. Потім приїхали назад - знову додому відправили. Приїхали вдруге - оголосили про об'єднання. Хто хотів залишитися - пішов у перший батальйон. А ми з Василем вирішили йти в Збройні сили.

В армійській розвідці у мене було два найбільш пам'ятних завдання. І два різних відчуття від них. Горлівка і Саур-Могила.

У Горлівці ми були кілька діб в тилу у ворога, без води. Але було відчуття, що хтось сподівався, що хтось нас чекає, що це просто було необхідно. І ми терпіли. Ми відчували, що за спиною у нас - вся країна. Повернулися з завдання без втрат, непоміченими - з честю. Ми розуміли, що робимо щось потрібне, що нас не забувають.

А потім нас викинули на Саур-Могилі. Все те ж саме - важко, немає води, навколо ворог. Нас просили протриматися там максимум два-три дні. Але на цьому все й закінчилося. Ніхто нас міняти і не думав. Коли стало ясно, що всі відступають, - вже всі частини відступили на велику відстань, - нам ніякої команди на відступ не надходило.

Нам до цього говорили: "Тримайтеся, ви - герої!" І все. Через деякий час з'явилося розуміння, що нас просто забули, нас - кинули. Адже ми готові були тримати цю висоту, і ми її тримали. Ми виконували наказ, хоча розуміли, що повинна бути вже команда на відхід. Ми всі розуміли, що, напевно, нікому вже не потрібні.

Я був контужений, коли 24 серпня до нас прорвалася машина забрати поранених. Всі розуміли, що від Савур-Могили далеко не від'їдемо: ми були в дуже щільному кільці оточення. Поїхали тільки для того, щоб дати можливість неранених хлопцям відійти. З нами у них ніяких шансів не було.

У полон взяли мене одного. Всіх інших поранених в машині добили. А у мене знайшли документи Нацгвардії. І один з ДНРівець вирішив прославитися тим, що взяв гвардійця, та ще й снайпера. Він і відвіз мене в будівлю донецького СБУ.

Там я сидів до 21 вересня. З військовими зверталися більш-менш нормально. А до людей з донецькою пропискою і до гвардійців ... Викликали на допити щодня протягом двох тижнів і били. Потім, коли почалися розмови про обмін, перестали.

Найважче винести перші п'ять-шість ударів. Потім біль терпіти легше - поки не втратиш свідомість. Тебе відтягнуть назад, а на наступний день все спочатку. 
Ставили одні й ті ж питання: "Чого вас вчили в розвідці?", "Мета вашого перебування на Саур-Могилі?", "Які у вас є інформатори?"

Наприкінці вже клали пальці на стіл і били по них палицею. Чекали поки пальці опухнуть і кажуть: "Розколовся б, і все закінчилось би".

А я розумів, що мені немає сенсу взагалі що-небудь говорити - все одно розстріляють. Я навіть не сподівався вийти звідти живим. Мене викликали черговий раз до слідчого. А він затискає пальці: "Зняв прапор Донецької народної республіки - розстріл. Підняв прапор України - розстріл. Нацгвардія - розстріл. Снайпер - розстріл". Я вже не пам'ятаю, але він так сім пальців затиснув і каже: "Тобі ще загинати". Я йому у відповідь: "Так мені семи вистачить, не обтяжуйте себе". А він: "У нас за половину цього вже розстрілюють".

Я навіть частину своєї пайки віддавав пацанам - думав, все одно живим не вийду.

Хороших моментів там не було, не пам'ятаю (пауза). Ні, був один. Була перша заміна. З нами сидів дідусь, шофер. З розповідей я зрозумів, що він їхав на швидкій допомозі, віз військових лікарів. Вони потрапили в засідку до чеченців. Двох лікарів і двох медсестер вбили, а одну сестру і шофера взяли в полон живими. Коли його поміняли, всі зраділи, що його, старого і хворого, все-таки обміняли. Така от була у мене радість, єдина за весь цей час. А більше не пам'ятаю.

Коли вирішили мене обмінювати - дали подзвонити. Я подзвонив додому, тільки цей телефон був в голові. А мене вже всі вважали загиблим - людина, якій вдалося врятуватися з-під Саур-Могили, розповідав, що всіх поранених добивали.

Того дня, коли мене поміняли, мені відразу сказали, що ведуть не на обмін, а на розстріл. Відвели і запитують: "Яке останнє бажання? Води хочеш попити?" "Звичайно", - відповідаю. Дали напитися з крана. Виводять мене і ще інших хлопців у двір. Гаразд, думаю, я. Але пацани всі молоді - їх-то за що. І тут до нас охоронець підійшов і каже: "Не бійтеся, вас на обмін везуть". Ми йому не повірили. Розуміння того, що дійсно обмінюють, наступило тільки коли на дорозі між двома блокпостами побачили багато журналістів. 
Відчуття того, що мене звільнили, що я на волі, відчуття цієї свободи - найперше світле почуття, яке тоді запам'яталося. 
Найголовніше для тих, хто ще залишився в полоні - знати, що їх вдома чекають, скрізь чекають. Я сподіваюся, що всіх поміняють. 

censor.net.ua

Іван Журавльов Черкаси
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
101 перегляд в серпні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
Серед незвичних імен Аглая, Віргінія, Аарон та Теофіл. У Черкаській області іменами, які надавалися дітям при державній реєстрації народження в І півріччі 2018 року були: жіночі імена – Анна, Анастасія, Аріна, Вероніка, Вікторія, Злата, Марія, Софія; чоловічі імена – Артем, Богдан, Давид, Дмитро, Іван, Максим, Назар, Олександр. Про це повідомили у територіальному управлінні юстиції. Серед незвичних імен, які найрідше зустрічалися при державній реєстрації н...
Суспільство
ДСНС у Черкаській області здійснили рейд територій навколо селища Ірдинь, де можливе загорання торфяників. Під час рейду рятувальники за допомогою квадрокоптера детально оглянули торфовища, провели заміри температури торфу на різних глибинах його залягання, а також перевірили бойову готовність наявних сил та засобів місцевої пожежної команди, повідомили у ДСНС. Перевірка показала, що пожежна ситуація в місцях залягання торфу, хоч і складна, але контрольова...
Культура
18-19 серпня в селі Моринці на Звенигородщині відбудеться п’ятий Всеукраїнський фестиваль Тараса Шевченка «Ше.Fest». Фестиваль є черговим масштабним заходом, що реалізується на Черкащині в межах обласної програми національно-патріотичного виховання дітей та молоді, повідомили в ОДА. Одночасно протягом двох днів діятиме десять локацій. На театральну галявину Кіровоградський академічний театр ім. М.Л. Кропивницького привезе виставу «Назар Стодоля». На музичн...
Суспільство
Хлібороби області внесли до загальнодержавного короваю майже 1,3 млн тонн зерна нового врожаю, при середній врожайності 45,7 ц/га. Перші місця за врожайністю ранніх зернових та зернобобових культур посідають Канівський – 50,8ц/га, Чорнобаївський – 49,4 ц/га та Кам’янський -48,9 ц/га райони, інформує управління агропромислового розвитку Черкаської ОДА. Озимої пшениці на площі 195,9 тис. га намолочено 985,7 тис. тонн, з середньою врожайністю 50,3 ц/га, озимо...
Суспільство
Самовільну рубку 8 дерев дуба здійснили жителі Шполи. До Шполянського відділення поліції надійшло повідомлення від лісника про те, що в одному із лісових урочищ Шполянського району невідомі особи електропилкою спилюють дерева, повідомили в ГУ Нацполіції у Черкаській області. Правоохоронці автомобіль підозрюваних зупинили, коли ті покидали місце події. Ними виявилися 30 та 44-річні жителі Шполи. Їх причіп був завантажений деревиною: 8 колодами дуба, діаметр...
Суспільство
11 серпня на Черкащині стартував сезон полювання на пернату дичину, який триватиме до завершення року. Всього в області функціонує 54 мисливських господарства. Згідно наказів користувачів мисливських угідь Черкаської області, які підписані усіма контролюючими органами, дозвіл на проведення полювання отримали 38 користувачів мисливських угідь, повідомили в ОДА. Протягом минулих суботи та неділі було складено 31 протокол на порушників правил полювання. Найча...
Суспільство
За 7 місяців від області до бюджетів усіх рівнів надійшло 5 млрд 914 млн гривень податків і зборів. Вказана сума на 1,126 млрд грн більше, ніж за сім місяців 2017 року, повідомили в Черкаській ОДА. На розвиток місцевих громад бюджети Черкаської області отримали 3,4 млрд грн податків. Поставлені міськими та районними радами завдання  перевиконано, додатково надійшло 262 млн грн У порівнянні з минулим роком надходження більші на 609 млн грн. До державного бю...
Новини компаній
Пити достатньо води - дуже важливо. І не ми перші, хто про це говорить. Але не в кожній школі передбачена питна вода в потрібній кількості. Нашим дітям доводиться її купувати в їдальні або магазині. І вони не завжди замислюються про її необхідність. Дбати про це повинні ми з Вами. Зручний і економічний варіант - придбати багаторазову пляшку для води. З нею Ваша дитина не буде відчувати спрагу і зможе отримувати знання повноцінно. Адже зневоднення шкодить о...
Спорт
Відвідувачів фесту, який проводитиметься 23-24 серпня, чекатиме насичена та яскрава програма з елементами шоу. Розрахован фестиваль як на дітей, так і на дорослих, повідомили в  Черкаській міській раді. — Під час фестивалю ми хочемо продемонструвати все різноманіття й красу спорту, аби в такий спосіб переконати містян обирати активний та здоровий спосіб життя, - говорить заступник міського голови Юрій Ботнар. - Ми хочемо показати, що спорт відкриває людей...