На хвилі драйву: черкаські музиканти мріють опинитися у руках фанатів (фото, відео)

У їхньому житті все ще попереду – заповнені стадіони, всесвітні турне та гучне ім’я. Але відповідальність на них покладена уже! Адже представляють вони саме наше з вами місто, рідні Черкаси. Мова сьогодні йтиме про юних музикантів, чиї імена на вустах черкащан, і які лише піднімаються сходами успіху. До вашої уваги серія розмов з музикантами Черкас: чим дихають музичні Черкаси? що цьому диханню заважає та куди рухатися далі? На ці та інші питання дадуть відповідь ті, хто задає йому ритм.

«Не здавайтеся – і успіх прийде!» – саме так до вас звертаються три хлопця, яких звели разом любов до музики та простий випадок. Вокаліст Роман Феоктістов, гітаристОлександр Танцюра та біт-боксер Олександр Капустянчикзаявили про себе, як гурт «Наживо». Лише за пів року свого існування, вони встигли кількадесят разів вийти на сцени Черкас та Києва. До всього цього ще й прийняли участь у зйомках невеличкого фільму.

– Почнемо із голосистих. Романе, як музика знайшла тебе і коли ти почав займатися вокалом?

Роман Феоктістов, вокал, рідне місто – Мелітополь:

– Я ще і не починав! (сміється). А якщо говорити серйозно, за вокал ніколи не брався професійно, про що дуже шкодую. Хоча все ще попереду. Музика зі мною ще зі школи, а творчістю почав займатися вже в університетські роки. З дитинства вчився у музичній школі по класу фортепіано, паралельно самостійно освоював гітару. Я ще кілька років тому і не думав що створю гурт, та ще й з таким складом, яким він зараз є.

– Сашко, то може хоч ти пережив виснажливі заняття над технікою гри?

Олександр Танцюра, гітарист, рідне місто – Сміла:

– Це як сказати… (сміється). Навчався я більше не гри на гітарі, а умінню передавати емоції. Все почалося зі старої гітари на шафі. Драйв запалив мене так, що я примчав у музичну школу і заявив: «Навчіть грати на електро-гітарі!». Там і почав уперто йти до мрії. Звісно, у той час я теж горів бажанням грати у гурті. У рідній Смілі вдалося зібрати однодумців, але команда існувала доти, доки не розбіглися по вузам. Уже тут, у Черкасах, я почав грати з одним талановитим барабанщиком. Згодом це переросло у гурт «4Ома», який і досі існує.

– А як ви із Романом знайшли спільну мову?

– Одного разу Рома прийшов на нашу репетицію з “Омами”. Він підспівав нам, і, пам’ятаю, як я сказав: “Хлопче, мені подобається твій голос!”. Ми зіграли ще кілька cover-версій, а потім виявилось, що у нього є власні тексти. Зробили кілька пісень і пішло-поїхало… (посміхається). Штука в тому, що ми вдовх грали, як то кажуть, «для себе». Що в голові, що на душі – усе на музику. На п’ять-шість пісень, пам’ятаю, пішло не більше п’яти годин. 

– Мені пощастило бачити, як ще один Сашко до вас приєднався. Розкажи нашим читачам про себе, і як ти став учасником гурту. 

Олександр Капустянчик, біт-боксер, рідне місто – Золотоноша:

– Я з вас єдиний знаю ноти («підколює» друзів другий Сашко). Потребу в музиці я відчував ще з дитинства. Почав із музичної школи, де займався вокалом. Та цього мені було мало і до рук узяв саксофон. Займався із цим інструментом роки три, але так склалося, що закинув. Наступним моїм захопленням став брейкданс – він захопив мене на 2 роки. Дійшло до того навіть, що ми з друзями стали навчати охочих у школі. За тим, почали доволі вдало виступати. Із переїздом у Черкаси, часу на все це не лишилося, та, на щастя, знайшов себе у біт-боксі. Біт-бокс – це як універсальний інструмент: ним можна займатися в будь-який момент: на вулиці, на навчанні, вдома. 

Ключовим став день першого травня: я ішов після пар і зазирнув на концерт в центрі міста. Це був проект «Sound4e», де грали ці два хлопця. Помітивши, що грають вони без супроводу ритм секції, запропонував їм імпровізацію. Яким же було моє здивування, коли я дізнався, що їм саме треба біт-боксер. 

– Як змінився ваш підхід до музики? Які ваші амбіції?

– Тепер ми намагаємося приділяти музиці більше часу, хоча і графік роботи / навчання просто шалений. Нам пощастило знайти людей, які підтримують та хочуть з нами співпрацювати. Так, доля звела гурт «Наживо» із бас-гітаристом гурту «Тартак» Дмитром Чуєвим. Не будемо вдаватися в деталі, похвалимося лише, що завдяки йому ми з’явилися у невеликому музично-документальному фільмі. Приховувати ж наші наміри і плани сенсу немає. Наразі ведуться домовленості про міні-тур Польщею, можливо вдасться приїхати в Німеччину та Голландію. Уже в цьому році хочемо записати кілька пісень та відео, — ділиться планами із Роман Феоктістов.

– Як ви вважаєте, чого не вистачає черкаській музиці?

– Як на мене, то не вистачає серйозності. В першу чергу – у ставленні міста до творчих поривів молоді. Іноді складається враження, що це навіть приглушується, — зізнається Олександр Танцюра. 

– Я не цілком згоден із Сашком, — додає Роман, — проблема у підході до музики. Люди хочуть бачити емоції, щось нове, свіже, а мотивації для цього у Черкасах… я просто не бачу! Саме тому, гурт «Наживо» старається лишити враження, які не так швидко забути. Шукайте мотивацію в собі!

– У мене склалося враження, що організація музичних заходів у місті проходить за схемою «ви попросили – ми дали». Усі ініціативи зробити щось оригінальне ідуть від поодиноких творчих активістів. А постійна прив’язка заходів до тематичності зазвичай лишає за бортом багатьох музикантів, — вважає біт-боксер Сашко. 

– Чи є щось конкретне, що б ви хотіли змінити в музичній атмосфері міста?

– Ми не маємо права щось кардинально змінювати. Ми можемо змінити щось в собі, принести людям нову музику, можливо новий підхід до неї. Всім сподобатись просто неможливо, –зауважує вокаліст. 

– Уже зрозуміли для себе, які ж вони – черкаські фанатки?

– Фанатки? Ні-ні, не чули. Найвідданіші фанати, надіємося, сусіди за стіною (сміється гітарист). А якщо серйозно, то будь-який виконавець, приїжджаючи в те чи інше місто, каже, що саме тут найтепліша публіка.

– Чи є в гурту «Наживо» шалена мрія?

– Stage diving! Це неймовірне відчуття, коли ти падаєш у натовп зі сцени, а він хвилею несе тебе залою, – посміхається Роман.

Закінчивши нашу розмову на оптимістичній ноті, ми побажали хлопцям із «Наживо» втілити в життя свої амбіціозні плани та підкорити глядача в кожному місті, де б вони не були!