Діло «регіоналів» живе: речниця Тулуба взялася за старе

Кажуть, що лише Господь Бог може судити діяння людини. Але інколи просто нестерпно бачити, як той, хто вчинив злочин проти власного народу, зрадивши усім людським цінностям та продавши душу дияволу, повертається знову, щоб робити свою брудну роботу, сіючи розбрат та ворожнечу в країні. 

І в один прекрасний момент просто розумієш, що досить сидіти та мовчки споглядати безкарність тих людей, які зруйнували Україну. Тих нелюдів, на чиїх руках кров наших дітей, кров простих українців. Тих, чия нестримна жага до влади та грошей забрала багато життів, зламала не одну людську долю, сіючи біду та горе в кожному домі. 
Але українці витримали й не зламалися. Порвавши кайдани, піднялися з колін. Повстали, щоб ціною власних життів повалити могутню та криваву машину. 
Заради світлого майбутнього наших дітей ми здобули важку, але таку жадану перемогу, змогли повалити режим Януковича та його намісника в нашій області Сергія Тулуба.
Те, скільки зла наробила ця (не можу навіть назвати його людиною), істота, важко навіть собі уявити. Після його правління ми стали злиднями. А його приспішники розікрали усе й втекли за кордон витрачати награбовані мільйони, які, до речі, ми заробили своїми руками.
І, наче постріл в серце, вбиває та розриває душу, коли після усього того, що нам довелося стерпіти, знову бачиш у владних кулуарах тих самісіньких мерзотників, які пліч-о-пліч з Тулубом руйнували Черкащину, плодили корупцію, множили бандитизм та беззаконня, плюючи не те, що на Конституцію, а на самого Господа Бога.
Одразу ж виникає запитання — то де справедливість? Де обіцяна люстрація? Не вже тій всій банді зійде з рук все те, що вони виробляли з нами останні декілька років?
Навіщо ж тоді усі ті численні громадські організації, люстраційні комітети, народні та координаційні ради, якщо вони абсолютно нічого не роблять? Можливо, вони сліпі і просто не помічають певних осіб, які дуже самовпевнено та рішуче повертаються із забуття?
Однією з таких «видатних» особистостей є колишній прес-секретар Тулуба, його повірена з питань інформаційної політики Анна Турська.

Ця одіозна та жадібна до грошей жінка завжди з надзвичайною відданістю виконувала усі вказівки свого патрона. Бруд на опозицію та майданівців лився із звідусіль. Газети, радіо, телебачення та інтернет пістрявіли пропагандою про боротьбу героя-губернатора та його команди з порушниками громадянського порядку, з активістами Майдану та опозиціонерами, які за підтримки невидимих, але могутніх західних покровителів хотіли повалити законну владу.
Коштів на піар Тулуба та вихваляння виконання ним програм Януковича тоді не жаліли. Турська вправно та хазяйновито взялася наводити лад серед медійників. Першими під удар потрапили комунальні ЗМІ.
Несподівано, здавалося б, успішна та популярна газета «Нова Доба» опинилася на межі банкрутства: залізши по шию у борги перед приватною друкарнею, вона практично опинилася на межі ліквідації. Як вже потім виявилося, основною причиною фінансової скрути був вихід Черкаської обласної ради із числа засновників та відмова сплачувати борги перед друкарнею.
І тільки-но газету викупив відомий місцевий олігарх Геннадій Бобов, як співпраця з обласною владою знову налагодилася, крім цього, видання почало постійно вигравати тендери на висвітлення діяльності влади. І це попри те, що ціни за послуги видання були значно завищені в порівнянні з конкурентами. Серед працівників ОДА ходять чутки, що за останню передвиборну кампанію на тіньових схемах зі ЗМІ було відмито близько 7 млн. грн. 
Така політика влади фактично означала повну залежність та відсутність права на власну думку для редакцій. Все робилося так, як забажає Турська. 
Зрозумівши вибуховий потенціал Інтернету та його можливості керувати настроями у суспільстві, перш за все — в середовищі молоді, тодішня влада вирішила створити власний сайт. Крім цього, саме в сегменті електронних ЗМІ опозиція мала відчутну перевагу, на придушення якої А. Турська кинула усі свої сили та вміння.
Нескінченний потік бруду та брехливих дискредитуючих матеріалів на опозиційних політиків та простих громадян, незгодних зі злочинною владою, просто лавиною посипався на користувачів Інтернету.
З поміж багатьох ресурсів, які тоді використовувала влада, особливо виділився сайт «Про все». Саме його вибрала Турська для реалізації своїх планів та креативних ідей. До того ж, проплачені Тулубом, вправні писаки неначе з конвеєра строчили провокаційні матеріали на кожного, хто був здатний повстати проти режиму і був для нього загрозою, тому проблем з інформаційним наповненням не було. Досить швидко сайт зібрав свою аудиторію та набув популярності, виправдовуючи інвестовані в нього ресурси.
Синхронно з сайтом свій чітко визначений прошарок читацької аудиторії обробляла скандальна газета «Молодь Черкащини». Керувати виданням довірили колишньому головному редактору газети «Черкащина регіональна» Ользі Лактіоновій, яка за свою професійну кар’єру вже встигла себе зарекомендувати, як надійна та віддана партії людина, здатна без жодних вагань виконувати будь-яку забаганку Сергія Борисовича. До того ж, Лактіонова завжди підтримувала гарні дружні стосунки з Турською, яка саме і порекомендувала призначити пані Лактіонову на місце головного редактора.
З такою «зоряною командою» та всемогутньою «кришею» Турська тримала в руках майже весь медіа-простір регіону.
Проте, ері правління ригівської орди настав кінець. Могутня та жорстока імперія Тулуба пала та канула в Лету, а його вірні прислужники розбіглись хто куди, намагаючись уникнути народної кари та ховаючи награбоване. Анна Турська не стала винятком, щезнувши з «великої політики» майже на 4 місяці після повалення Тулуба та його шайки.
Аж раптом на початку цього літа, один зі знайомих журналістів розповів мені, як він здивувався, зустрівши на виході з редакції «Молоді Черкащини» усміхнену Анну Турську, яка, регочучи, щось розповідала своїй подрузі Лактіоновій. На запитання: «Як Ваше життя Анна Леонідівна?» Турська спокійно відповіла, що усе нормально. Щоправда, роботи не може знайти, навіть була вимушена на облік у центрі зайнятості стати, а тому і погодилася допомагати своїй старій подрузі з газетою. 
Результати такої допомоги ми вже нещодавно побачили. Коли «Молодь Черкащини» на першій шпальті опубліковала фото усміхненого Сергія Тулуба, який наче і не тікав до Іспанії, і вже зовсім скоро готовий повернутися, щоб нарешті навести лад у області.

Відчувши запах смаленого, після погрому «Молодіжки» Правим сектором та Громадським БлокПостом, Турська вирішила сховатися серед журналістів «Про все».
Турська одразу заявила трудовому колективу, що зважаючи на її наближеність до сонцесяйного Героя України Тулуба, їй було надано право керувати сайтом та наполегливо продовжувати втілювати ініціативи губернатора-втікача, готуючи громаду до його тріумфального повернення.
Проте у своїх наполеонівських планах Анна Турська не врахувала того факту, що, покинутий напризволяще, здавалося б, слабкий та безпомічний без тулубівських грошей, сайт за цей час став справжнім незалежним джерелом інформації. Фанатичний підхід та самовідданість своїй справі журналістів змогли не тільки врятувати банкрутуючий ресурс, а й відмити заплямований тулубівською сворою імідж, створивши з нього потужну інформаційну платформу.
Наразі Турська представляється комерційним директором сайту, прагнучи усіма фібрами душі повернутися до звичного їй життя серед сильних світу цього. Вона все активніше бере участь у політичному житті, впевнено втираючись в довіру до журналістів та політиків.

Останнім часом все більше людей почали помічати її на численних офіційних заходах, що організовуються для представників ЗМІ, поруч з впливовими політиками та громадськими діячами, переважно з числа колишніх регіоналів та інших прихильників «папєрєдніков».
Відтак Турська, як і в старі добрі часи, знову відвідує засідання обласної ради, намагаючись знайти собі нових спонсорів. Хоча це і недивно, адже нова її іграшка — чорний джип «Тойота» (державні номери ВМ 0223 АР) коштує чималих грошей в обслуговуванні.

Хоча, треба визнати, що, за часів служіння Тулубу, Анна Турська успішно освоїла та відшліфувала на практиці технологію проведення брудних інформаційних компаній, яку й надалі продовжує використовувати для підвищення градусу напруги в суспільстві на замовлення своїх господарів.
Вже протягом певного часу залишається відкритим питання, чому саме Валентину Коваленко так не люблять у тих ЗМІ, до яких Турська має хоча б якесь відношення. Певно, комусь вже дуже кортить зайняти місце голови обласної ради, а також продемонструвати некомпетентність та непрофесіоналізм у прийнятті кадрових рішень керівництва Черкаської області. 
В одному з останніх матеріалів на сайті «Про все», автор однієї із статей виявився взагалі далеким від знання і розуміння законів України, звинувативши у корупції Валентину Коваленко та ледь не весь керівний апарат ОДА та силових структур. На горіхи дісталося навіть голові Черкаської ОДА Юрію Ткаченку. Для досягнення максимального результату статтю «протролили». Коментатори жорстко та в грубій формі звинувачують В. Коваленко ледь не в усіх гріхах людства. 
Якщо провести паралель із «Молодіжкою» — то що, незабаром сайт браво повідомлятиме про чергове тріумфальне повернення Тулуба? Чи когось нещадно обливатиме брудом, як це вже робить згадане вкрай зганьблене видання, доведене до межі виживання? Бо ж зараз вибори, і кандидати щедро платять як за свій піар, так і за бруд на опонентів. «Молодіжка» не соромлячись, обливає лайном потенційну кандидатку у депутати по 195-му округу і тут же на останній сторінці ставить «джинсу» її основного кандидата по цьому ж округу. А з сайтом це робити набагато простіше – можна брати гроші у всіх, навіть у тих, хто одне на одного бризкають отрутою. Можна вже наперед вгадати, яка доля чекає видання – місяць і виборці та кандидати будуть плюватися від чергової порції лайна, доки Турська рахуватиме грошенята. А на наступний день після виборів про видання всі забудуть – і читачі, і політики, і колишні рекламодавці. Та й правда, кому потрібне об’єктивне ЗМІ, коли йдеться про гроші? Чи може, все-таки Революція Гідності щось змінила у свідомості громади в Черкасах, і вона не дасть по собі топтатися і зневажати себе таким, як Турська?