Життя і смерть загиблого в АТО Сергія Ярошенка

Про кожного загиблого в Антитерористичній операції воїна можна говорити в двох площинах. Для суспільства, держави він – герой, на подвиг якого слід рівнятися. Й це цілком правильно. Та є й інший погляд: матерів, жінок, братів і сестер. Ніякі вшанування, ніякі грошові компенсації не переконають їх, що смерть рідної людини була необхідною…

– Ми занадто довго жили у мирному суспільстві, – сказав у розмові з нами один український військовий. – Нам дуже важко усвідомити, що мирне життя тепер необхідно захищати. Й робити це мусимо ми, наші близькі, наші сини. Часто – ціною свого життя…

Сержант Сергій Ярошенко, який народився і виріс у Тальному, цю ціну заплатив. Сповна розрахувалися за мирне небо над головою і його батьки, дружина, двоє дітей, молодший брат. Чим можемо допомогти їм ми, співвітчизники? Грошова допомога, пам’ятник на кладовищі, перейменування вулиці, державна нагорода, увага суспільства… Які дрібниці!

«Якщо я не піду, то хто піде?»

26 травня Тальне прощалося зі старшиною Ярошенком, вбитим на Луганщині.

Ярошенко Сергій Григорович народився 10 травня 1978 року в Тальному на Черкащині. Закінчив місцеву школу-інтернат, де його мама Віра Петрівна Лущевська працює у їдальні. Відслужив строкову службу в армії. Останні роки із дружиною Тетяною, чотирирічною дочкою Олександрою та дворічним сином Ярославом проживав у селі Радовель Олевського району Житомирської області. Заробляв, працюючи разом із братом по матері Олегом Лущевським на будівництвах та ремонтах у Києві. Сержант Ярошенко мобілізований 26 березня 2014 року, служив командиром відділення гранатометного взводу механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. Загинув 22 травня 2014 року поблизу м. Рубіжне Луганської області.

– 25 березня, за день до мобілізації, Сергій приїхав із заробітків із Києва додому на день народження своєї дочки Саші, – розповів «Прочерку» брат загиблого сержанта Олег. – Очевидно, його побачили й того ж дня зателефонували з сільської ради. Сказали з’явитися до райвійськкомату наступного дня на 7.30.

Олег розповідає, що родичі й близькі радили йому не йти у військкомат, адже в нього двоє дітей, повістки йому ніхто не надсилав, а телефонний дзвінок до справи не пришиєш. Та Сергій був патріотом, ветераном Майдану. Його мати каже, що військового квитка він приготував ще від початку кримських подій.

– «Не піду я, то хто піде?» – сказав Сергій. І пішов, – розповідає брат. – А ще родичі казали: військкомат відкривається о дев’ятій, що там робити о пів восьмої? Але він таки пішов на пів восьмої й там чекав аж до відкриття.

Із райцентру Олевськ мобілізованих військовослужбовців доправили до Новограда-Волинського. Звідти вони відбули в Миколаїв. Там прослужили зо два тижні. А звідти – до Рубіжного Луганської області.

Про те, як проходила служба, Сергій не розповідав ані матері, ані братові. Іноді ділився з дружиною та дядьком.

– «Офіційні» 45 днів мобілізації в Сергія та його товаришів закінчилися ще в Миколаєві, й хлопці готувалися їхати по домівках, – розповідає Олег. – Але їм сказали, що вони неправильно зрозуміли: «Ви маєте служити не 45 днів, а від 45 днів і більше». Й вони залишилися. Виплату грошей їм затримували, а потім видали зарплатну картку. Зараз ми порушуємо питання, щоб кошти з цієї картки отримала Сергієва жінка. Але поки що це питання не вирішене.

Солдатські будні, як кажуть, – не цукор. Та Сергій був не з тих, хто скаржиться. Лише зараз через третіх осіб близькі родичі дізнаються про подробиці його служби в гарячій точці. Коли в телефонній розмові із дядьком той закликав Сергія вдягати на службу каску та бронежилет, сержант відповідав, що нових касок ще немає, а є старі, 1947 року випуску, зовсім «ніякі». Бронежилетів теж бракувало. На чергування брали з собою автомат, кілька ріжків набоїв та гранати. Бойова техніка була несправна. Харчувалися тим, що взяли з собою, передавали з дому або чим допомагало місцеве населення. Зрозуміло, що все це не додавало військовому керівництву популярності. Але Сергій розумів й інше: в попередні роки армію було практично знищено, і її відновлення мало відбуватися вже в ході проведення АТО.

– Як не зателефонуєш до Сергія, він завжди відповідав: «Усе гаразд. Ідемо в супроводження», або: «Відпочиваємо у наметі», – розповів Олег.

22 травня о 4-й годині Олег разом із товаришами заступив на пост. О 4.15 чи о 4.20 його застрелили. Як це відбувалося, сім’ї достеменно невідомо. Інформація надходила через другі-треті руки. Є дві версії: або снайперська куля, або кулеметна черга. Розповідають, що український пост спочатку обстріляли гранатометники, а потім почали розстрілювати з кулемета. Так чи інакше, родичі помітили у Сергія шрам на горлі й сліди від входу й виходу кулі на голові.

Тіло Сергія прибуло додому тільки через чотири дні. Якийсь час його не могли вивезти з моргу місцевої лікарні – лікувальний заклад блокували сепаратисти. Потім загиблого доправили автотранспортом на Житомирщину (по місцю мобілізації). Звідти тіло забрали на Тальнівщину.

– Коли до нас звернулися родичі Сергія з проханням про допомогу (батькам та дружині величезне горе не дозволяло ні про що думати), ми буквально за півтори години знайшли підприємців, готових підтримати, – розповів нам військовий комісар Тальнівсько-Катеринопільського об’єднаного міського військкомату підполковник Валерій Кудла. – Кожен погоджувався допомогти з першого нашого слова. Привезли тіло Сергія з Житомирщини. Зібрали кошти на матеріальну допомогу. Автобусний парк виділив автобуси. Працівники військкомату та самооборонівці несли на руках труну через півміста від батьківської хати до церкви Петра і Павла, а після відспівування – на центральну площу Гетьманів, де відбувся траурний мітинг. Потім звідти – кілька кілометрів до кладовища…

 Сергієва мати, Віра Петрівна, ще не стара жінка зі звичними до фізичної праці «сільськими» руками, знизає плечима: «Спасибі їм». Її горе величезне й всеохоплююче. Я спіймав себе на думці: чи може світ, який забрав у неї найдорожче, хоч якось відшкодувати втрату?

Трагедія нашої обкраденої та сплюндрованої України в тому, що її державні інтереси тепер мусять забирати життя воїнів. Усе, як завжди: високопосадовці, які висмоктували із країни соки, які руйнували її, чудово почуваються й тепер – хто в еміграції, а хто й у себе вдома. А вину за загибель солдат відчувають і намагаються хоч якось спокутувати, наче свою власну, зовсім інші люди: підприємці, працівники місцевих рад (у цьому разі – Тальнівської міської та Радовельської сільської), самооборонівці, працівники військкоматів. Грабували неньку одні, а борги її віддають інші…

Людина без зла

Тальне живе своїм звичним життям, життям тилового містечка. У рідній школі Сергія, Тальнівській санаторній школі-інтернаті, – ремонт, пахне фарбою, працює електрорубанок. На дворі кілька дівчаток катаються на дивному велосипеді: одна напівлежачи крутить педалі, а ще кілька примостилися на велетенському багажнику.

 Директор Олександр Павленко – на своєму робочому місці. Тут він працює вже не одне десятиліття.

– Сергій учився у нас з першого по дев’ятий клас, – розповідає Олександр Савович. – Хлопець був дуже компанійський, оптиміст. У класі його любили… Ви зрозумійте, це я не тому, що «про померлих – тільки добре». Деякі хлопці в підлітковий вік бувають розбишаками. Він був не такий. Він був дуже добра, хороша, весела дитина. Без зла… Так говорять його шкільні товариші. І все Тальне так говорить.

Хата у Сергієвої матері Віри Петрівни – зручна, простора. У великій кімнаті стоять столи – тут ще збиратимуться родичі й близькі на 40 днів…

– Після школи й армії Сергій постійно їздив на заробітки, – розповідає Віра Петрівна. – Довго їздив до Польщі. Останні роки – до Києва. З Тетяною побрався років зо п’ять тому. Дуже хотів діток, а коли народилися, сильно їх любив. Вони в нього пізні… Приїде додому на кілька днів, допоможе, і знов їде. А Таня – з дітками. Дітки постійно хворіють. Як вона тепер з ними буде – зовсім сама? Вона, до того ж, інвалід третьої групи. Хоч би пенсію якусь дали їм… Хоч би гроші… А їм не гроші, а татко потрібний. Татка не повернеш…

 Останній місяць життя Віри Петрівни, її чоловіка Володимира Петровича, невістки Тетяни Миколаївни та внуків перейшло в інший вимір, втратило видиму перспективу, замкнулося на сьогоднішньому дні. І на спогадах, на міркуваннях «в умовному способі».

– От я думаю: якби Сергій не прописався на Житомирщині, може, його в армію не взяли б, і він би не загинув? І якби він тоді не приїхав на день народження до Саші, йому не зателефонували б… А ще він був хворий на псоріаз, і Тетяна возила довідки, щоб його відпустили. А його не відпустили, тільки на якийсь час поклали в госпіталь, – каже Віра Петрівна. – Третій раз Таня з братом приїхала до військкомату з документами. Їй не сказали, а сказали братові, що все, Серьожу вбито…

Є такий сталий вираз: «Героїзм і трагедія». У мене двоє дідів і бабуся воювали на фронтах Другої світової. Але якось так вийшло, що слова про героїзм і трагедію досі залишалися для мене лише красивою пишномовною фразою. І тільки збираючи матеріали до статті про Сергія Ярошенка, я по-справжньому зрозумів, що вона, ця фраза, насправді означає.  

Прочерк

Сергій Ярошенко АТО Черкаси
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Поки ще ніхто не оцінював
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Суспільство
19 січня відзначається Хрещення Господнє, третє велике свято різдвяно-новорічного циклу у православних та греко-католицьких християн. О 8.00 після проведення Митрополитом Черкаським і Чигиринським церемонії освячення води черкащани занурюватимуться  у водоймищі, повідомили в мерії. Заходи будуть проходити у межах території міста Черкаси: розважальний комплекс «Рів’єра»; пляж вул. Козацька біля фітнес-клубу «Спорт Лайф»; пляж «Митницький» («Живчик») перехре...
Новини компаній
Якщо хочеш, щоб взуття слуговало довше, доглядай за ним. Так багатьом з нас говорили батьки. Догляд полягав в сушці на батареї або зі зім'ятою газетою, щоденному намазуванні взуттєвим кремом та чищення від бруду. До сушінні взуття варто підійти з усією відповідальністю, тому що неправильна процедура не тільки зіпсує зовнішній вигляд взуття, а й значно скоротить термін служби. Наше рішення в сушінні взуття вразить вас. Супер-сушарка для взуття Shoes Drying...
Суспільство
Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження «Про затвердження переліку опорних закладів охорони здоров’я у госпітальних округах на період до 2023 року». Це дозволить покращити доступність медичної допомоги, сконцентрувати інвестиційні ресурси та розбудувати мережу надання медичних послуг в Україні. Перелік опорних закладів визначений на основі відповідної Методики формування мережі робочою групою. Однією з головних умов формування переліку стала доступ...
Суспільство
У Черкасах припинили масове незаконне виробництво алкоголю. На території міста працювало підпільне виробництво алкоголю, де зі спирту невідомого походження виготовляли фальсифіковану горілку та коньяк, які розфасовували у заборонену для обігу тару «Tetra Pak», повідомили в ОДА. Продукцію реалізовували через сайти безкоштовних оголошень а також через закриті групи у соціальних мережах. З незаконного обігу вилучили 3,3 тис. літрів спирту та 5,2 тис. літрів ф...
Суспільство
Лісові господарства області підготувалися до посадкової кампанії. Лісівники Черкащини у 2019 році заготовили близько 73 тонн лісового насіння. З них 49,9 тонн – насіння дуба звичайного та дуба червоного, 22,1 тонни насіння горіха чорного та 342 кг насіння сосни звичайної, повідомили в ОДА. Лісівники працюють над збільшенняя кількості видів лісових порід. Тож державні лісогосподарські підприємства області заготовили насіння супутніх деревних та чагарникових...
Суспільство
Відтепер у Черкасах усі маршрутки №11 доїжджатимуть до госпіталя ветеранів. Черкаський міськвиконком скасував рішення, згідно якого автобуси маршруту №11 «Госпіталь – ВАТ ЧЛФЗ «Аврора» могли здійснювати лише 11 рейсів до госпіталя, а решту – лише до Соснівки, повідомили в мерії. Перевізник і раніше здійснював більше рейсів (29) до госпіталя на прохання його працівників. Тепер він буде здійснювати доїзди усіх рейсів автобусного маршруту № 11 «Госпіталь» – В...
Пригоди
За добу у Черкаській області на пожежах загинули дві особи. Близько другої години дня в селі Валява Городищенського району сталася пожежа. Рятувальний підрозділ в одній із кімнат житлового будинку, знайшов тіло 52-річного господаря, повідомили в ГУ ДСНС у Черкаській області. Вогонь знищив меблі та речі домашнього вжитку та пошкодив стіни на площі 10 метрів квадратних. Причиною пожежі стала необережність під час куріння. За аналогічних обставин, куріння у л...
Суспільство
Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» всі житлові та нежитлові будівлі повинні бути оснащенні вузлами комерційного обліку води. Абоненти КП «Черкасиводоканал» отримали повідомлення щодо необхідності встановлення лічильників. Зробити це потрібно до 1 березня, повідомили в мерії. Мешканцям приватного сектору необхідно встановити вузол комерційного обліку води (лічильник). Відповідно до Державних будівельних н...
Суспільство
2019 року Черкащина отримала з держбюджету 45,3 млн грн на компенсацією для придбання житла. Це дало змогу покращити житлові умови для 42 родин пільговиків. Йдеться про 23 сім’ї особи з інвалідністю внаслідок війни 1 та 2 групи інвалідності, які брали участь в АТО, членів сімей загиблих, 2 – внутрішньо переміщених осіб з числа учасників АТО, 15 сімей воїнів інтернаціоналістів та 2 – учасників Революції Гідності, повідомили в ОДА. "Для оформлення грошової...