Cашко Положинський із гурту «Тартак»: про себе і Євромайдан — ексклюзивно в інтерв'ю для читачів 0472.ua

Минулої п'ятниці в рамках свого концертного туру містами України «Такртак» відспівав і в Черкасах. Концерт відбувся в клубі «Манхетен», що в Любаві, і зібрав чимало прихильників гурту Сашка Положинського. Поспілкуватися з відомим співаком із активною громадською позицією вдалося і журналістам 0472.ua. В ексклюзивному інтерв'ю для читачів нашого сайту Сашко Положинський розповів про себе, про «Тартак» і про Україну з її Євромайданом.

Які плани гурту «Тартак» на сьогоднішній день?
- На сьогоднішній день є плани відіграти концерт у Черкассах. Завтра відіграти концерт у Херсоні і швиденько-швиденько повертатися до Києва, продовжувати боротьбу за кращу Україну.

Ви не плануєте зробити політичну кар'єру?
- Ні, не планую.

Усі знають, що Ви затятий патріот України, чи будете співати сьогодні патріотичних пісень?
- Сьогодні я ще не думав над програмою, але підозрюю, що так, заспіваємо.

Чи почуємо ми сьогодні Вашу нову пісню "Мене вже немає"?
- Знову ж таки, ще не думав про це. Насправді, в нас є кілька пісень. З одного боку я би хотів нові пісні грати вже в новій програмі, а з іншого - деякі з нових пісень ми вже грали на концертах, оскільки інтернет зараз дає можливість розповсюджувати інформацію дуже швидко, і люди вже їх чули і періодично замовляли. Дуже просять принаймні.

Які труднощі в гурту "Тартак" є на сьогодні, чи нема перешкоджань для Вашої творчої реалізації?
- Ну розумієте... зараз ми з вами спілкуємося в такий дуже специфічний період життя України, тому що якихось ще пару тижнів тому Україна була зовсім інакшою, ну, принаймні, для мене. І ті кілька тижнів, які я прожив у вирії тих протестних акцій, які зараз тривають у Києві, у першу чергу відчув, що я якось живу зовсім не своїм звичним життям. Тому і в цьому моєму житті, в принципі, місця для "Тартака" лишається дуже мало. Ми лише періодично виступаємо на сцені Майдану Незалежності в Києві, а оскільки в нас були заплановані концерти, то виїхали на парочку концертів за межі столиці. Тому мені важко говорити про те, що зараз відбувається в житті гурту "Тартак", так само, як і важко говорити, які складнощі. Складнощі, мабуть, ті, що я і деякі мої колеги по групі беремо активну участь у всих цих заходах, акціях - і це доволі незвичне для нас життя, але в цьому незвичному житті дуже складно асоціювати себе з гуртом, багато що залежить від того, чим все це закінчиться. Можливо, це закінчиться тим, що нарешті в "Тартака", як і в багатьох інших українських колективів, зникне велика кількість проблем, які заважають повноцінному творчому існуванню. А можливо, навпаки, виникне купа інших, яких раніше не було, і ми взагалі не матимемо можливості існувати, або будемо існувати в якихось напівлегальних або підпільних умовах. Я не знаю... Не можна говорити про це зараз з упевненістю. Про якісь речі можна говорити впевнено, приміром, про те, що "Тартак" - завжди бажаний гість на сцені Майдану, люди з вдячністю нас вітають, приймають, аплодують, приспівують. Наші пісні постійно лунають в записаному варіанті, навіть коли нас на сцені немає. Ну і так само я впевнений, що багато наших прихильників по всій Україні беруть участь у протестних акціях, адже ми завжди закликаємо людей бути активними, бути відповідальними за своє життя, за життя країни, і я думаю, що багато хто з прихильників "Тартака" готовий брати і бере на себе цю відповідальність.

Чи так само Ви будете підтримувати Євромайдан, як підтримували Помаранчеву Революцію? І оскільки Ви не припиняєте свої концертні тури, чи проводите зі сцени пропаганду?
- Якщо буде доречно, звичайно я скажу кілька слів. Але я б не назвав, що це "пропаганда". То таке слово сумнівної якості, на мій погляд. Я просто кажу ті речі, які в мені живуть і які мене турбують. Я кажу про те, що вважаю важливим, і я це роблю незалежно від того, відбуваються зараз якісь протестні акції чи ні. Це моя життєва позиція: якщо мені є що сказати людям, я кажу, і на концертах це також роблю. Але мені не хочеться, щоби якось нас позиціювали: от ви там типу "активісти помаранчевого майдану" тепер "ви активісти євромайдану". Мені навіть це слово, "Євромайдан", не подобається, тому що насправді, від євро там дуже-дуже мало. Це якась певна символічність лише, а все інше - це зовсім інші речі. Це бажання жити в країні, де панує закон, де панує справедливість, де люди готові брати відповідальність за себе, за свої дії, за свої вчинки. Де люди вимагають від політиків звіту за свої дії, де політики служать народу і державі, а не використовують народ і державу для самозбагачення і забезпечення своїх сімей і свого безбідного існування. От про що зараз ідеться. А Європа – це, скажімо так, другорядне якесь завдання, чи, можливо, якесь паралельне існування. Тому що Європа зараз - це той фактор, який нам найбільше надає допомоги. Ця підтримка, правда, виражається поки що лише на вербальному рівні. Якісь проходять консультації, поради, є спроби переговорів з керівництвом країни, з теперішньою владою. Але насправді, той рух, який зараз відбувається в Україні, спрямований не так на Європу, як на Україну. На те, щоб її перезавантажити, відапгрейдити, зробити такою, щоб Європа захотіла нас, а не ми туди просилися, розумієте, про що я?!

Це Ваша громадянська позиція?
- Це не лише моя громадянська позиція. Це позиція тих людей, які зараз відкладають у бік свої звичні справи і відмовляються від свого звичного, більш-менш розміреного і запланованого життя. Виходять із зони комфорту і ведуть хто цілодобово, хто по-можливості, але все-таки боротьбу за те, щоби життя в Україні змінилося на краще, причому не тільки для кожного з цих людей на краще, а для всіх людей, навіть для тих людей, які зараз виступають проти.

Що би Ви побажали черкащанам у Новому Році?
- Я бажаю, щоби в Новому Році ми з вами починали жити вже в оновленій державі. Звичайно, ми не зможемо, навіть при найкращих обставинах, оновити її до Нового Року. Але з Нового Року ми можемо почати її оновлювати, робити кращою, прекраснішою, комфортнішою для життя всих людей, які народилися і живуть в Україні, приїжджають сюди. І хочу наголосити на тому, що насправді все залежить від нас. Ніхто нам нічого не дасть, і ніхто, окрім нас, наше життя на краще не змінить.