• Головна
  • Допомога в обличчях: як Нова пошта стає пліч-о-пліч з волонтерами
Новини компаній
17:00, 21 жовтня

Допомога в обличчях: як Нова пошта стає пліч-о-пліч з волонтерами

Новини компаній

Згідно з деякими опитуваннями — 89% українців так чи інакше долучилися до благодійності чи волонтерства під час війни. Саме бажання допомогти зараз єднає цивільних понад усе. Відтак після 24 лютого з’явилось чимало нових благодійних фондів, утім паралельно з ними продовжують активно працювати й ті, які своє існування розпочали задовго до повномасштабного вторгнення. Один із них – "Кожен може": про його історію розповіла виданню "Бабель" співзасновниця Марія Пуцкова.

Допомога в обличчях: як Нова пошта стає пліч-о-пліч з волонтерами, фото-1

Співзасновниця фонду "Кожен Може" Марія Пуцкова


Історія фонду та його трансформація з початком війни


Фонд функціонує вже майже 8 років, тобто з 2014-го. Тоді Марія працювала ілюстраторкою та була співвласницею агенції з організації заходів. Ніколи до цього не займалася благодійністю чи чимось подібним.

За її словами, усе змінилося в один момент. Це сталося на Майдані – під час Революції Гідності, коли зайшовши до кафе, Марія спитала, чи потрібна допомога із пораненими, на що отримала відповідь: "Немає поранених, тільки вбиті". Саме тоді вона зрозуміла: все змінилося назавжди і вже не буде як раніше.

Так з’явилася ініціатива з 11 людей, котрі опікувалися пораненими на Майдані та організовували їм лікування в Ізраїлі. До них приєднувалися все нові і нові охочі допомогти, відтак утворилося три фонди за напрямами – допомога нужденним, армії та переселенцям.

"Кожен Може" спочатку допомагав усім та завжди, маючи власний склад, де цілодобово два роки поспіль працювали десятки людей. Потім, після морального та фізичного виснаження, було вирішено сконцентруватися на декількох категоріях переселенців зі сходу країни. Ними стали родини з дітьми з інвалідністю, літні люди та кілька лікарень.

За цей час працівники фонду побачили та пережили безліч складних ситуацій, випадків, багато їздили на схід, бачили руйнування та понівечені долі людей.

Але до 24 лютого ніхто не був готовий. Люди не були готові, прокинувшись від вибухів. Сам фонд працював, як і раніше, у цьому сенсі нічого не змінилося, зросли лише об’єми.

"Повною мірою лише після обстрілів Києва команда зрозуміла, що переживали їхні підопічні протягом усіх років війни на Донбасі", – каже Марія Пуцкова.


Основа роботи фонду — швидка та надійна доставка за запитом


Роки роботи відшліфували процеси фонду. Запитів зараз дуже багато, усі, звичайно, неможливо опрацювати відразу. У волонтерів немає офісу, бо немає потреби збирати всіх разом. Співзасновниця "Кожен може" розповідає: "Ми працюємо віддалено, майже всі родини, яким допомагаємо, ми знаємо, маємо їхні документи та контакти. Координатори фонду отримують запити, перевіряють їх, замовляють усе необхідне та відправляють Новою поштою разом із документами, які потім отримують від підопічних із фотозвітами".

Свого складу у фонду теж немає, за необхідності представники звертаються до партнерів та отримують, що потрібно. Швидку та надійну логістику забезпечує партнер.

Допомога в обличчях: як Нова пошта стає пліч-о-пліч з волонтерами, фото-2

Відправка вантажів фонду за рахунок Нової пошти


Співпраця з Новою поштою: як вдається заощадити на доставці вантажів


Фонд співпрацює із Новою поштою вже 8 років. У межах цієї співпраці "Кожен може" відправляє свої вантажі коштом компанії-перевізника. Так працювала з 2014 "Гуманітарна пошта України", яка після вторгнення у лютому 2022 року стала повноцінним гуманітарним напрямом компанії Нова пошта. Так співпраця відбувається і зараз.

Благодійний фонд щомісяця отримує певну кількість балів, якими і розраховується за свої перевезення, звітуючи по ним наприкінці місяця.

За словами працівників фонду, таке партнерство не просто спрощує роботу, але й дозволяє зекономити. Що, своєю чергою, дозволяє перенаправити звільнені кошти на інші потреби.

"Без програми від Нової пошти половина коштів фонду йшла б не на допомогу, а на відправлення посилок", – говорить Марія.

Постійне партнерство та разова допомога в межах гуманітарного напряму Нової пошти


За словами керівника гуманітарного напряму Нової пошти Андрія Григорова, у компанії є два види співпраці з волонтерами та фондами.

Перший – ситуативний. Для цього потрібно у довільній формі написати звернення у відділенні перевізника, аргументувати перевезення, отримати одноразовий код за яким можна відправити благодійний вантаж коштом Нової пошти.

Другий – постійне партнерство, для якого одноразово подається заявка, а після – нараховуються бали для розрахунку у відділеннях.

"Значна кількість людей, які запитують про разову допомогу, досить часто стають нашими постійними партнерами. Вони працюють на регулярній основі, отримуючи бали та знижки на перевезення. Це прискорює та спрощує роботу благодійних організацій, які щодня наближають Україну до перемоги", – каже Андрій Григоров.

Допомога в обличчях: як Нова пошта стає пліч-о-пліч з волонтерами, фото-3

Андрій Григоров — керівник гуманітарного напряму Нової пошти


Люди, яким допомагає фонд


Фонд "Кожен Може" допомагає родинам із ліками, оплатою реабілітації та лікуванням, також надсилає продуктові набори в межах України.

Раніше щороку представники фонду перевіряли, як живуть їхні підопічні, чого вони потребують. Цьогоріч така поїздка теж відбулась, але їхали не на схід, як завжди, а на захід, адже люди тікали від війни. За словами Марії, роботи ще багато, бо в дітей із інвалідністю, якими вони опікуються, умови проживання далекі від комфортних.

"Більшість наших підопічних у 2014 виїхали в неокуповані міста та села Донецької і Луганської областей. Сподівалися повернутися, ― розповідає Марія. ― Але цього разу вони були змушені полишити свої домівки вдруге. Хоч вони вже знають як це, вдруге не легше".

Одна з матерів, з сім’єю якої працює фонд, написала що 24 лютого вона зустріла у Харкові, привізши дитину із ДЦП на реабілітацію, оплачену фондом. Вони приїхали туди з Луганської області. Речей з собою у цієї сім’ї було на тиждень. І тут повідомлення про війну, купити нічого неможливо. Розгубившись, вони винаняйли квартиру та жили певний час у ванній кімнаті, доки не наважилися на евакуацію потягом.

Тато сім’ї був єдиним чоловіком у вагоні, врешті, він не витримав осудливих поглядів і сказав: "Не дивіться на мене так – у мене дитина з інвалідністю, я ПОВИНЕН її доглядати".

Зараз вони, як і багато інших – за кордоном – у Німеччині. Нині, на жаль, багато людей їдуть якнайдалі, на відміну від 2014 року, коли селилися ближче, розраховуючи повернутися.

Фонд не може самостійно евакуювати підопічних. Можуть тільки поділитися контактами тих, хто займається такими питаннями.

Люди часто їдуть "в нікуди". Навмання обираючи потяг чи автобус, країну чи місто, де ніколи не були і навіть подумати про це не могли. Лише у декількох родин з сотні є чи був план.

Майже кожна родина мріє повернутися до України. За кордоном дуже складно, особливо батькам з дитиною-інвалідом. Для таких сімей не усюди є соціальні чи програми патронату. Тому, якщо навіть хтось з батьків одразу йде працювати, коштів не вистачає.

У тій самій Польщі все різниться, залежно від регіону. У Німеччині адаптація може проходити швидше, бо дитину навчають.

Великою проблемою є зупинка реабілітації, у деяких випадках це призводить до регресу, якщо до цього ще не призвели жахи війни.

Також пауза може виникнути через переоформлення документів у новій країні. Наприклад, в однієї дівчинки відновилися напади епілепсії.

Багато людей з Донецької та Луганської областей їздили на реабілітацію у Харків. Зараз цей центр не працює.

Серед інших проблем у нашій країні – важкість у пошуку нового дому. За словами Марії, одна з їхніх родин з п’ятирічною дитиною виїхала з Луганщини на захід. Зараз, після звільнення Ірпіня, вони вимушені були переїхати сюди, через різницю у цінах на житло. На деокупованих територіях дешевше.

"Кожен Може" нині опікується трьома десятками пенсіонерів із інвалідністю. Вони вже залишили свої оселі у 2014-2015 роках. Цього разу більшість з них відмовилась їхати. Кажуть, вже не вистачить сил почати все наново, тому у найперші дні, навчені гірким досвідом, подали заяви до фонду на ліки.

До 24 лютого фонд влаштовував для своїх підопічних зустрічі, обіди, плавання на пароплаві в Києві та області.

Допомога в обличчях: як Нова пошта стає пліч-о-пліч з волонтерами, фото-4

Зустріч підопічних фонду "Кожен Може"

"Вони дружили, спілкувалися. Тепер ми не можемо їх збирати, але з усіма спілкується координаторка. Дехто з них зовсім самотній, хтось має дітей. Майже всі десятиліттями наживали своє добро, працюючи на сході на заводах і шахтах. Важко в такому віці залишитися ні з чим і почати заново, тому вони дуже складно це переживають. Одна жінка щодня ходить до церкви й молиться", – розповідає Марія.

"Кожен Може" допомагає і лікарням, надсилаючи ліки та обладнання. Цьогоріч медикаменти шукали по всій країні та відправляли в Київ.

Допомога в обличчях: як Нова пошта стає пліч-о-пліч з волонтерами, фото-5

Фонд "Кожен Може" допомагає лікарням із обладнанням

"Ми багато працювали з медичною сферою, але у цьому році вперше закуповували товари для судмедекспертизи на Київщині ― мішки та каталки для тіл", ― говорить Марія.

Також вона каже, що починаючи з лютого до них звертається дуже багато волонтерів з бажанням допомогти з пакуванням чи логістикою. Добре, що у цьому допомога не потрібна. Зараз надважливе професійне волонтерство – системна допомога юристів, дизайнерів, фандрайзерів, тощо.

Марія Пуцькова розповідає: раніше одним з напрямів "Кожен Може" був розвиток волонтерства. Фонд проводив різні заходи, намагалися спонукати людей долучатися. А зараз майже всі волонтерять, допомагають, донатять. Раніше треба було шукати і заохочувати, тепер цим займатися не треба взагалі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оголошення
live comments feed...