• Головна
  • Колишня голова обласної ради й колишня викладачка ЧНУ Валентина Коваленко: «Ректор Черевко позбавив мене можливості повернутися в рідний університет»
14:00, 7 вересня 2016 р.

Колишня голова обласної ради й колишня викладачка ЧНУ Валентина Коваленко: «Ректор Черевко позбавив мене можливості повернутися в рідний університет»

Відмову на прохання працевлаштуватися викладачем у Черкаському національному університету отримала від ректора Олександра Черевка колишня голова облради та в минулому викладач цього університету Валентина Коваленко. Про це вона пише на своїй сторінці у "Фейсбуці". Нагадаємо, нині вона є депутатом Черкаської облради. Подаємо її допис без купюр.

«Як писав наш славний Тарас Григорович, – «доборолась Україна до самого краю…». Отак доборолася і я: за незалежну справедливу Україну, незалежних самодостатніх українців, щоб на 25 році такої незалежності пан ректор Черевко дав мені одкоша: мотивація – годин немає (хоч це не так!), першочергове працевлаштування працівників університету (а я вже – не працівник, хоч мала повернутися з обраної посади на своє робоче місце).

Про те, що я без проблем повернуся на свою викладацьку роботу, запевняли мене і сам ректор, і завідувач кафедрою. Просили лише почекати до нового навчального року, адже у листопаді, коли я перестала бути головою обласної ради, години вже були поділені. Від ректора я отримала про це довідку (додаю).

Як ви пам’ятаєте, посада голови обласної ради ніколи не була для мене самоціллю. Обласну раду я очолила у час Революції Гідності, початку війни на прохання громади.

ВаляГолова 001

ВаляГолова 001

Депутата облради, голову обласної організації спілки письменників України, викладача університету Валентину Коваленко ледве вмовили очолити обласну раду

А де ж був пан Черевко в час вирування Революції Гідності; в час, коли нас, жменька опозиціонерів-депутатів, тримали і оборону, і наступ проти злочинного режиму Януковича-Тулуба?

Я тоді також викладала в університеті і сміливо дозволяла собі і протестну риторику, і участь в акціях на майданах. І ні Тулуб, ні Кузьмінський собі не дозволили політичних переслідувань щодо мене. Розумні і хитромудрі були. Нинішній ректор (колишній «помаранчевий губернатор»), пересидів у кущах всі ці буремні для України події, жодного разу не з’явившись на сесії обласної ради («найбільший депутат-прогульник»). Виринув лише тоді, як на посаду голови ОДА був призначений з Києва Юрій Ткаченко. Отоді він, як покровитель, як «батько» завів до кабінету голову облдержадміністрації Юрія Олеговича і з тих пір «тихою сапою» пробирав собі стежку десь «нагору»: мрії про обрання його головою обласної ради закінчилися, бо «університетський» округ на місцевих виборах не проголосував належним чином. Це посутньо вдарило по самолюбству Черевка. Тоді ж несподівано для всіх він був призначений з Києва в.о. ректора ЧНУ ім. Б. Хмельницького. І мені як голові ради разом із головою ОДА довелося представляти його колективу.

Тепер вслухайтеся і вдумайтеся лише в риторику очільника такого поважного вишу?! Черевко до мене: «Ви виступаєте проти політики ректора і вченої ради університету, тому яке ви до нього маєте відношення? Ви виступали проти об’єднання з інститутом банківської справи разом із «свободівцями», «Ви нічого не зробили для університету на посаді голови обласної ради!», «Ви відкриваєте ногами двері до мого кабінету і мені погрожуєте «Правим сектором» і «Автомайданом», зрештою – «Ви втратили можливість повернутися на свою посаду в університеті, годин на кафедрі немає, ви хочете, щоб я відібрав години в інвалідів і молодих викладачів та дав заможній Коваленко? Ви хотіли і в раді отримати гроші, та ще й в університет повернутися?» і т.д.

Так і хочеться сказати: «Погано, пане Черевко, працюють ваші служби». По-перше, проти університету я не воюю, бо це – мій рідний університет: я у ньому навчалася, я тут 12 років пропрацювала, мала друге місце у рейтингу серед усіх доцентів університету, тому маю до нього пряме відношення.

По-друге, я проти насильницької політики реорганізацій чи оптимізацій без відома викладачів та студентів! За всіма цими процесами стоять живі люди. Для мене людська гідність і повага до неї – пріоритетна. По-третє, я як єдиний депутат обласної ради поспіль трьох скликань зробила стільки, скільки було можливого впливу і мого, і можливостей обласного бюджету: підтримувала і лобіювала у різні роки прийняття програм для розвитку університету – обласну програму соціального розвитку гуртожитків (у 2013 р. виділено більше мільйона гривень на ремонт, використання цих коштів було проконтрольовано депутатською комісією з освіти, куди я входила); у 2014 – обласну цільову програму (на 2015-2019 рр.) з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та впровадження заходів з енергозбереження у ЧНУ (виділено 43 тис грн на проектно-кошторисну документацію); програму реконструкції та розвитку ботанічного саду; виділила 240 тис грн (2008 -2009 рр. – на згорілий корпус №4 по вул. Дашкевича. А ще – активно лобіювала і організовувала разом із В. Поліщуком та колегами з кафедри книговидання фінансову підтримку всеукраїнських конференцій, що відбувалися в університеті; підготувала ряд звернень з гуманітарних проблем (про це може бути окрема розмова).

Коваленко-1

Коваленко-1

А ви, друзі і колеги, уявляєте собі, як я до Черевка в кабінет відчиняю двері ногами? Та ще й погрожую! Треба, щоб тремтіла зі страху, а тут … двері ногами? Сміх крізь сльози…

Що ж до моєї «заможності». Живу серед людей, як на долоні. У боргах, кредитах і на городі з сапою… Як усі доведені до скромного існування лжепатріотичними владами українці. Без кількох квартир у обласному центрі та кількох маєтків…

Однак, і це ректора не переконує. Виявляється, собака зарита іще глибше (тут я дозволю собі не влаштовувати психоаналітичної облави на особисте Олександра Володимировича). Каже мені: «Ви як голова ради навіть не представили мене як новообраного ректора! А лише «мазнула». Мене люди обрали!».

Словом, (це я вже від себе) без пишномовностей, квітів і овацій… Вибачте, пане, навіть і не думала вас ображати.

І надалі. «Нічого особистого!» – блаженно догори піднімає руки Черевко, відмовляючи мені в роботі на рідній кафедрі. Але ж ні! Саме особистою неприязню до Валентини Коваленко Олександр Володимирович підмінив інтереси університету.

Щоби громада не сумнівалася у правдивості цих слів – маю аргументи.

Неодноразові прохання (див. клопотання) завкафедрою професора В. Поліщука працевлаштувати мене як фахівця (методику викладання української літератури насправді читати на сьогодні немає кому, та й навантаження було кілька разів обговорено і погоджено на засіданнях кафедри), закінчилися скандалом. Уперше за історію ректор із проректорами прийшов на засідання кафедри і влаштував морально-психологічну екзекуцію над поважною в області і в Україні людиною. За виборювання інтересів кафедри, за власну позицію. Надалі ж, слід чекати радикальніших кроків щодо усунення «невгодного». Викладачі, окрім Василя Пахаренка, пригнічено мовчали. А треба захищати і захищатися!

Важко схилила голови наша інтелігенція, наша українська надія від усвідомлення наслідків такого «ректорства» абсолютно чужої в системі освіти, зокрема вищій школі, людини.

Коваленко-2

Коваленко-2

Комусь уже сьогодні після прочитаних пар хочеться негайно зникнути з університету, а хтось природно пристосувався до нового очільника і топче до кабінету Оного килимову доріжку з новою, «потрібною» інформацією. Отак і виплекуються сексоти, колаборанти. А ми воюємо проти зовнішнього ворога, коли небезпека чаїться всередині.

А університет із його «територією без хабарів» потихеньку заживає недоброї слави. І не велике діло – хизуватися, приміром, будуванням чергового храму, а велика і вкрай необхідна українська справа – будувати духовний храм, у чому дуже глибоко сумніваюся, спостерігаючи за вкрай негативними тенденціями у нашому (і не тільки в нашому) виші.

А тим часом ЧНУ вже далеко навіть не в сотні кращих вишів України!

Пережила, перебуваючи на посаді голови, і перші хвилі мобілізації, і більше 60-и похоронів наших захисників, і проплачену інформаційну війну проти мене за те, що виборювала інтереси селян проти рейдерського захоплення їхніх земель та пасовищ, і громаду Черкаського та Чигиринського районів від протиправної забудови сумнозвісних пташників олігархами нової генерації…

Однак такого цинізму не сподівалася.

Коваленко-3

Коваленко-3

Для Черевка людина з незалежною думкою, чіткою громадянською позицією – ворог. Йому легше взяти на роботу «пролюстрованих», але не Коваленко. «Нічого особистого!»

Ректор продовжує збирати і сіяти про мене висмоктану з пальця інформацію, аби принизити, образити, здискредитувати. Природно, що таку гібридну війну проти лідерів місцевого самоврядування, лідерів громади (я не лише про себе) веде російський агресор. Але коли паразитують на своїх нібито свої – це край. Далі – прірва.

Валентина Коваленко, екс-голова обласної ради і вже екс-викладач Черкаського національного університету».

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#черкаси #чну #валентинаковаленко #можливістьповернутисявуніверситет #олександрчеревко
Оголошення
live comments feed...