Черкаські волонтери збудували для кенійців кухню та відремонтували шкільні класи й меблі (ФОТО)

5 місяців підготовки до поїздки в Африку витратила команда місіонерів із Черкас. Десять різних людей об’єдналися в єдину команду, аби присвятити частинку життя заради інших.

Найскладнішим був перший крок – переступити через свій егоїзм та звичний і комфортний спосіб життя, – розповідає черкащанка Євгенія Помогайбо. Вона разом з іншими черкаськими волонтерами увійшла до складу команди Mi16:Kenya африканської місії, яка має на меті допомогу нужденним. Після 10-денного перебування днями черкащани повернулися додому, сповнені вражень та спогадів, – інформує ВІККА.

"Ми мали основне завдання – працювати разом та бути готовими до будь-яких задач. Збирали кошти, наполегливо працювали, влаштовували аукціон, брали участь у різних заходах, аби крок за кроком досягати цілі. Ця підготовка надихала мене на творчі ідеї та їх втілення. Так удалося створити нову розмальовку для нужденних діток і відвезти 120 штук у дитячий притулок", – розповідає Євгенія.

Прибувши до Кенії, черкащани були вражені місцевим побутом: там дуже відчувався контраст між бідним та багатим класом. Там волонтерів із піснями та теплими обіймами зустрічали більше 100 дітлахів дитячого притулку Brygest Centre. Євгенія пригадує їхні щирі та радісні очі – ті відчуття важко передати.

Протягом 10 днів команда мала щільний графік. Волонтери старалися все встигнути та викладалися наповну. Спільними зусиллями, незважаючи на труднощі та нестачу інструментів і матеріалів, вони збудували для притулку кухню, відремонтували та пофарбували класи і меблі.

"Ми розуміємо, що нова кухня допоможе розширити можливості приготування їжі для дітвори, але найцінніше, що через це кожному з нас вдалося побудувати особисті відносини з дітворою, мати можливість обіймати їх і дарувати любов, приносячи радість їхнє дитинство", – говорить інша учасниця команди Олена Нерета.

Євгенія додає: час, проведений з дітьми, став найприємнішими моментами поїздки.

"Їхні очі показували весь смуток та біль, які вони переживали, але ми намагалися показати свої обійми, адже не тільки вони потребували любові, а й кожен із нас, – розповідає черкащанка. – Ця поїздка показала нам різні сторони нашого життя. Ми приїхали, щоб змінювати себе та свій внутрішній світ.

Місіонери розповідають: багато хто не підтримав їхню справу, мовляв, і в нашій країні вистачає нужденних, тож і справа їхня нібито не така й потрібна.

"Коли ми виходили на Майдан, нам казали – навіщо ви боретесь за свій вибір. Коли допомагали переселенцям зі Сходу – навіщо ви їх годуєте, нехай самі вирішують свої проблеми. А коли ми приїхали в Кенію, щоб показати дітям свою любов, дехто осуджував нас і радив допомагати українцям", – каже Євгенія.