Кілька питань про новий черкаський пам’ятник борцям за Україну (ФОТО)

У Черкасах завершується будівництво пам’ятника «Борцям за волю України». Знаходиться він на перехресті Хрещатика й Святотроїцької. Офіційно відкриють його 23 квітня, у день вшанування героїв Холодного Яру, повідомляє Громадське ТБ: Черкаси. Встановлення пам’ятника викликає ряд запитань. Основні: чому без конкурсу і чому саме зараз?

Створенням і проектуванням пам’ятника займався черкаський архітектор Юрій Калашник, скульптором обрали  заслуженого художника України Миколу Білика. Останній створив низку відомих скульптур в Україні, зокрема  столичні пам’ятники Княгині Ользі та Ярославу Мудрому.

Монумент має вигляд конусоподібного гранітового обеліска. Навколо нього розміщено кований дубово-калиновий вінок із написом «Борцям за волю України».У підніжжя – 8 пам’ятних брил, на яких викарбувані дати різних періодів боротьби українців за незалежність. Завершує обеліск скульптура Архангела Михаїла, покровителя воїнів.

Кошти на реалізацію монумента виділили з міського й обласного бюджетів. Також проект підтримали підприємці та благодійний фонд.

Спорудження скульптури Архангела Михаїла обійшлося у майже 200 тисяч гривень,  пам’ятного вінка – близько 150 тисяч. 

У створенні подібних монументів конкурс є обов’язковою вимогою. Але у цьому випадку конкурсу не провели, громадськість не могла брати участь у реалізації цього проекту.

Чому такий важливий для суспільства пам’ятник створили «поза очима» самого суспільства, – питаємо у творців монумента?

«Строки  на створення  та реалізацію проекту були досить стислими, що унеможливлювало проведення відкритого конкурсу», – запевняє заступник начальника управління містобудування та архітектури Черкаської ОДА Віктор Болотов.

Він розповідає, що доручення про створення пам’ятника «Борцям за волю України» видав близько трьох місяців тому голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко.

За словами Віктора Болотова,  ідея створення такого монумента виникла ще рік тому, на архітектурно-містобудівній  раді.  Місце спорудження, Алею Слави, обрали не випадково – вона є пам’ятною зоною, такою собі «Алеєю Героїв», яку поступово планують насичити меморіальними знаками та монументами.

Доручення голови Черкаської ОДА про зведення пам’ятника – пряма реакція на тривалі громадські прохання створити пам’ятний монумент.

Про нього просили громадські організації, що опікуються воїнами АТО, родичі загиблих на Майдані, а також ветерани Другої Світової війни та їхні рідні, каже Болотов.

Врахувавши всі побажання, чиновники вирішили створити пам’ятник, який вшанує пам’ять борців за свободу України різних періодів.

«Не хочу, щоб цей пам’ятник асоціювався у людей лише з героями сучасності. Цей монумент увічнює пам’ять борців за Україну різних історичних часів. Я б навіть сказав, що це один із перших подібних проектів в Україні»,  – говорить Болотов.

Керівник черкаської студії дизайну Citek-Design Андрій Могила запевняє, що конкурс у вирішенні подібних питань –  це не просто формальність, яку можна оминути, а дуже важливий механізм, що дозволяє виявити нагальні проблеми, якщо вони існують. Тому важливо враховувати думку громадськості, а лише тоді робити професійні висновки.

Він упевнений, що зібрати раду, дати наказ, виділити гроші та побудувати щось – це найпростіше, що можна зробити. Набагато складніше провести культурну політику, завдяки якій ставлення людей до пам’яток зміниться.

І чи потрібен цей монумент. Адже біля Пагорбу Слави вже є пам’ятник з однойменною назвою.

«Я думаю, що необхідності будувати подібний пам’ятник немає, адже самостійно пам’ятники не несуть великого сенсу, важливо те, що люди вкладають в них і з якими почуттями люди приходять»,  – каже Андрій Могила.

Дизайнер наголошує, що потрібно не зводити нові пам’ятники, а відновлювати старі:

– У нас у Черкасах є прекрасний меморіальний комплекс – Пагорб Слави, так от добре було б перетворити  його з радянського «ідола», на щось більш модернізоване, по-новому пояснити людям, що це за місце, щоб воно мало змогу знайти себе у повсякденному житті сучасного суспільства. В наш час потрібно уміти правильно донести нове розуміння того, яким чином нам потрібно шанувати наших героїв, – каже дизайнер.

Архітектор  Федір Гонца вважає, що цей монумент  перекриває основний маршрут до Пагорба Слави,  всі об’єкти, які будували на цьому маршруті, були «нанизані на вісь», а не перекривали її (пам’ятник афганцям розташований збоку, камінь на честь 14 грудня також збоку), все слугувало   такою собі «прелюдією» для фінальної композиції маршруту – Батьківщина-Мати.

«Суто технічно, – продовжує Федір,  –  критикувати немає причин, справою займаються досвідчені люди, та й сама композиція обеліска має право на існування. Але виникає питання образу в часі: чи підходить він? Чи відповідає він сучасності й розумінню ситуації? Та яка взагалі відповідність між жертвами революції та героями війни?».

На вулиці підходимо до перехожих і запитуємо, що вони думають про новий пам’ятник.

– Я не можу остаточно сказати, подобається мені пам’ятник чи ні, адже судити про естетичну цінність можна лише по готовому вигляду. Але якщо говорити про місце розташування, то воно, як на мене, не дуже вдале. Тут гарна пішохідна алея, мені подобався цей "простріл" від бульвару Шевченка до Святотроїцької церкви. Не дуже доречно саме тут ставити пам'ятник, ще й такий масштабний. Мені здається, що такі об'єкти мають бути або ж біля відповідних пам'ятних місць або ж в парковій зоні. Також виникає питання вартості цього проекту. Часи радянської помпезності, слава Богу, минули, тому можна було побудувати звичайну стелу, а зекономлені гроші віддати сім’ям, що втратили на війні свої близьких, це було б набагато краще»,  –  каже черкащанин Ярослав Литвин.

– На мою думку, такі пам’ятники є дуже важливою частиною нашого життя, адже вони дають змогу увіковічити  славу героїв, які боролись й продовжують боротися за волю й незалежність України.  Але, на жаль, наша влада не забезпечує  належним чином солдатів, що перебувають в АТО, тому, на мою думку, можна було зробити цей пам’ятник більш бюджетним, а гроші передати хлопцям»,   –  каже один із будівельників монумента Олександр.

Черкащанки Лариса та Валентина кажуть, що сама по собі ідея створення подібних пам’ятних знаків доцільна, але місце розташування монумента вибрано невдало: «Пам’ятник розташований незручно, хотілося бачити його в якомусь тихому місці, щоб можна було підійти, покласти квіти та вшанувати пам’ять».

Жінки вважають, що ця вся алея розділяє героїв різних епох, а їх потрібно навпаки об’єднувати.

Нагадаємо, в 2013 році тодішня міська влада Черкас на чолі з Віктором Білоусовим хотіла викласти на Алеї Слави тротуарну плитку у вигляді Георгіївської стрічки. На це з міського бюджету мали виділити близько 1,5 млн. грн. Після того, як черкащани обурилися такою пропозицією, від ідеї відмовилися.