Вадим Лісничук: «Як очільник поліції я несу відповідальність за все, що відбувається на вулицях міста» (ВІДЕО)

Він кухар-кулінар 5-го розряду, вегетаріанець і сироїд, був на Майдані і воював в АТО. Очолював добровольчий батальйон «Київ-1». Раніше захоплювався надточною стрільбою і полюванням. Його сім'я має мережу ресторанів і магазинів. Але він обрав поліцію. Начальник управління нової патрульної поліції Черкас Вадим Лісничук в інтерв'ю «Громадському: Черкаси» розказав про те, як став поліцейським, про настрої в колективі нових патрульних, чому обрав вегетаріанство і за що полюбив Черкаси.

– Вадиме, до приходу в поліцію ви були командиром батальйону спецпризначення МВС «Київ-1». Чому вирішили піти в патрульну поліцію й переїхати до Черкас?

– Як на мене, то все послідовно. Я був на Майдані, був у АТО. І після АТО відчуваю, що не закінчили все те, що запланували на Майдані. Реформа продовжується, тому я пішов до патрульної поліції. У поліції я бачу можливості, команду, з якою можна йти далі, і чітко розумію результат, на який ми орієнтовані. А відправити мене до Черкас було рішенням керівництва.

– Скільки часу ви провели в зоні АТО?

– Близько шести-семи місяців. Мій батальйон брав участь у визволенні Слов’янська. А перед цим була Миколаївка, де був один із наших перших боїв. 3 липня, у мій день народження, «Київ-1» зайшов у це місто.  

– А чому ви вирішили покинути бізнес і піти добровольцем у батальйон?

– Я покинув бізнес і пішов на Майдан. Думав, що піду на один день, але повернутися назад не зміг. Ніколи не думав, що я настільки патріот. Я був у складі сьомої сотні Самооборони, коли прийняв рішення йти добровольцем на фронт. У посвідченні написали, що я був дев’ятою людиною, яка пішла в добровольчі батальйони.

– А до Майдану ви мали якийсь стосунок до військової справи?

– Я служив на строковій службі. Стріляти  полюбляв ще до війни: захоплювався надточною стрільбою (бенчрестом і вармінтингом). Але після війни зброї до рук не беру, і навіть відкинув це як хобі.

–  А яким бізнесом ви займалися?

– У нас був сімейний ресторанний бізнес, магазини. Зараз  ними займаються сестра та мати, а я відійшов повністю від цього.

– Ви родом із Чернівців. Їх називають «другим Віднем». Які враження від Черкас?

– У мене склалося враження, що в Черкасах всі один одного знають, така собі невеличка сім’я. Дуже подобається Дніпро. Планую залишитися у цьому місті. Сюди я переїхав із сім'єю, дружина моя зі Сміли, але в Черкасах проживає давно.

– Ми проводили опитування серед черкащан, чи відчули вони зміни з появою патрульної поліції. Багато хто каже, що за місяць роботи поліцейських в місті стало спокійніше, водії почали правильно паркуватися. Чи бачите зміни ви?

– Місяця замало для підсумків. Найлегше навести порядок на проблемних місцях для парковки. Важливіше – це впевненість в очах людей. Для мене безпека народу є одним із вимірів моєї роботи. Як очільник поліції я несу відповідальність за все, що відбувається на вулицях міста. Коли я розумітиму, що вам не страшно випускати вашу дитину чи сестру на вулицю – це буде показником моєї роботи.

– Чому, на вашу думку, серед черкащан є такі, що не поважають поліцію? Зокрема, в цьому місяці сталося кілька конфліктних ситуацій із політиками.

– У таких людей зовсім інші моральні цінності, інше бачення. Вони постійно критикують нашу роботу. Люди, які змінюють країну не лише на словах, а й справами, проявлятимуть повагу. А стосовно депутатів, то нехай їхні вчинки очінять виборці.

Стосовно реформ, то я не розумію, наприклад, чому Голландія на референдумі вирішує, чи вступити в Україні в ЄС чи ні. Я не хочу нікуди вступати, я хочу в Україні створити кращий світ. Щоб мої діти і онуки вчилися тут, а не за кордоном. Настав час зрозуміти, якою ми хочемо бачити нашу країну через 10 років, і брати все у свої руки. Одного бажання бути в Європі мало.

– А які настрої зараз у самих патрульних?

–  Жодних пасивних настроїв я не помітив. Вони знають, якого результату я хочу і що його важко досягнути. Хлопці усвідомлюють, чому вони в патрульній поліції, і це найважливіше.

– Якою ви бачите реформу іншої частини МВС?

– Там є професіонали, але відданість справі має більше значення. Якщо я бачу, що патрульний зосереджений на роботі, але не має деяких професійних навичок, я знаю, що вони прийдуть з часом. Але якщо професіонал 80% часу думає, як збагатитися, то професіоналізм не вартий того. Змінити це може лише час і довіра громадян. Саме вони мусять говорити, чи змінюється поліція.

– Чи правда, що ви сироїд?

– Так, хоча при цьому я кухар-кулінар 5-го розряду. На 80% я сироїд, а на 20% – вегетаріанець. М'ясо і яйця не вживаю взагалі. Чому? Через співчуття до тварин. Раніше я ходив на полювання, але тепер не бачу різниці між домашніми тваринами та тими, на яких полюють.

– Скажіть, а де на Черкащині ви вже встигли побувати?

– Поки що ніде, але планую із сім'єю поїхати в Чигирин. Взагалі, дуже люблю мандрувати. Дуже подобається трипільська культура. Бо люди в той час були невойовничими і працелюбними, слідкували за іститутом сім'ї та поважали жінок.