Черкаського «кіборга» у боях захищав оберіг дружини (ВІДЕО)

Коли черкащанин Олександр Тимошенко йшов на війну, дружина-митець подарувала йому оберіг, який зробила сама. За повір’ям давніх слов’ян, оберіг «колядник» дає чоловікам сили у битві з лютим ворогом, інформує “Радіо Свобода“.

А поки чоловік захищав Донецький аеропорт, мисткиня Галина Тимошенко зберігала родинний затишок. На цей час узяла паузу у власній творчості, натомість займалася волонтерством та знову взялася за приготування їжі та перевірку домашніх завдань у доньок. Бо до війни цим в родині Тимошенків опікувався тато Олександр.

– Між учебкою і тим, як відходити в зону АТО, я йому зробила колядника, групу крові та ідентифікаційний код з кераміки, – розповідає дружина «кіборга» Галина Тимошенко.

За повір’ям, «колядник» дає чоловікам сили у битві з лютим ворогом. Тож на передовій Олександр спершу молився йому, а згодом усім святим. Каже, що захист дружининого оберегу відчував повсякчас. Лише, як вийшов із зони бойових дій, то й ниточка з амулетом перетерлася.

– Від чого це, знову ж таки, це суб’єктивно. Але насправді, коли ми приїхали, сказали, що всі живі-здорові, ми самі собі сказали: «фух, все добре», мабуть, і ниточка собі втомилася, – каже кіборг Олександр Тимошенко.

Його дружина Галина – майстер народної творчості. Вона іграшки ліпить й обереги створює, і сумки та футболки розмальовує.

Галина каже, що любить ліпити вночі. І під фільми жахів. А всі заготовки мами родина дружно оздоблює вечорами. Після роботи та школи. Спершу, щоправда, тато вчить з донькою уроки. Лише потім усі беруться за пензлики.

– Мабуть, спільне хобі – це все-таки більше мамина робота. Бо в більшій мірі вона займає максимум нашого сімейного часу, коли він є вільний. І потрібно там до виставки підготуватися, – говорить Олександр.

Свої знання мисткиня передає маленьким вихованцям. У найтяжчі часи, коли чоловік воював, якраз учні неабияк підтримували Галину. Бо тоді жінка узагалі не мала сили творити.

І виставка наша персональна через це зірвалася. Тому що прийти додому, сісти і щось прекрасне творити не виходило, – згадує жінка.

Порятунком для Галини та доньок стало волонтерство. Вихованці теж допомагали бійцям.

Крім постійних переживань за чоловіка, вибивали з колії ще й домашні справи. Адже до війни за їжу та вивчені із доньками уроки відповідав тато.

Тепер тато знову радує своїх дівчат смаколиками. Крім щоденних приготувань їжі, влаштовує ще й святкові сніданки. Для цього не чекає на 8 березня, бо робить так щовихідних.