18-річний шабліст із Черкас врятував «бронзовий» матч із Великобританією (ФОТО)

Олександр Каракай, 18-річний шабліст із Черкас, нещодавно став бронзовим призером Кубка світу у складі збірної України з фехтування. До цього Олександр брав участь у двох чемпіонатах Європи, в етапах Кубка світу і Кубка Європи, а в 2013-му виграв європейське “золото”. «Громадському ТБ: Черкаси» він розповів про свої перемоги, труднощі та мрії.

шабліст із Черкас
шабліст із Черкас

– Як ти потрапив до збірної України з фехтування?

– Якщо чесно, то кілька років тому я навіть не розраховував, що потраплю до команди. У мене майже не було шансів порівняно з іншими спортсменами. Але зі мною попрацювали кілька тренерів, вони мене “підтягнули”, і я “вистрелив” на Кубку Європи в Німеччині. Там я набрав достатню кількість очок для рейтингу і потрапив у збірну. У 2012 році почав виступати у віковій категорії «кадети» [до 17 років включно, – ред]. А вже в 2013-му я став чемпіоном Європи в цій категорії.

– Розкажи, чому не вдалося пройти до фіналу на останньому Кубку світу в Будапешті?

– Коли у півфіналі фехтували із Францією, я отримав травму і сів у запас. На "бронзовий" матч проти Великобританії вийшов Юрій Нікітин. Він провів два невдалих бої. Я його замінив і, відчуваючи всю відповідальність, "підтягнув" рахунок. А капітан команди, Богдан Платонов, довів зустріч до перемоги. Якщо чесно, то ми не розраховували цього року на медалі. 

– А чому ти обрав саме цей вид спорту?

– Не я обирав. У другому класі школи на секцію з фехтування мене привели батьки. Але через два роки мені набридло фехтувати. Серйозно займатися почав років у тринадцять. Мені пощастило – тоді мене помітили і забрали до Києва. Там я 5 років навчався в Республіканському вищому училищі фізичної культури. Не пропускав жодного тренування, на відміну від уроків у школі. Навіть із температурою займався, настільки великим було бажання.

– Хто спонсорує участь у змаганнях?

– Через відсутність фінансування цього виду спорту я й досі думаю: «краще б став футболістом». Коштів завжди не вистачає. Тренер часто дає гроші з власної кишені, і замість того, щоб проводити тренування, шукає фінансування. Але ж це обов'язок Національної федерації фехтування України! Окрім цього, нам не видають екіпірування для змагань, адже воно неймовірно дороге. І якщо на змагання в Україні можна взяти екіпірування не в найкращому вигляді, то в Європу з таким не поїдеш. Але найгірше те, що часто навіть немає форми з українською символікою, щоб вийти на п’єдестал.

18 річний шабліст
18 річний шабліст

– Чи є у шаблістів грошова винагорода за призові місця?

– Мені і тренеру дали премію за “бронзу” в Будапешті. Вся ця сума піде на оплату дороги до Німеччини на збори команди. Дуже прикро, що спортом не можна заробляти на життя. У 2013 році, коли я із товаришем Юрієм Нікітіним виграв “золото” чемпіонату Європи, нам дали лише дві тисячі гривень.

– Чи є в Черкасах достойні умови для занять із фехтування?

– У складі збірної ми проводимо тренування на базі «Динамо» у Конча-Заспі. А в Черкасах я займаюся у дитячій юнацько-спортивній школі №2. Моя тренажерна зала – це бігові доріжки і шведська стінка. Дуже хотів би різноманіття у спортивному реквізиті. Та і спаринг-партнерів майже немає. Там тренуються діти, набагато молодші за мене.

– Які цілі ставиш на наступний етап Кубка світу?

– Цей етап відбудеться 23 жовтня в Польщі в м. Сосновець. Хочу щонайменше потрапити в 16-ку кращих, а головна мета – бути у вісімці. А взагалі найбільша моя мрія – виступити на Олімпійських іграх!

18 річний шабліст за кордоном
18 річний шабліст за кордоном
Press Club
інтервю шабліст із черкас розповідь 18 річного шабліста спорт міжнародні турніри
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі