А напередодні зі своїм земляком-героєм прощалися у Мошнах, що під Черкасами.
У свої 28 він керував кращою розвідувальною ротою 93-ьої бригади. За півроку боїв у підрозділі Максима Преснякова не було жодної втрати. Офіцер став першим, рятуючи життя свого підлеглого. У бою під Пісками Максим намагався витягнути із підбитого БМП пораненого механіка-водія. Але поряд розірвалася ворожа граната.
Односельці, бойові товариші, друзі та рідні. В останню путь Максима проводжають сотні людей. Біля церкви у центрі Мошен не проштовхнутися. В пам'ять про героя дзвонять дзвони і грає державний гімн.
позивний Єнот, боєць 93 механізованої бригади: "Командир скажем так, открыл сет и закрыл счёт потерь в наше подразделении. Командир, был настоящим командиром… За всё время моей службы в войсках я не видел более грамотного".
На знак пошани до загиблого кіборга від церкви до кладовища люди ідуть пішки. А шлях не близький – майже чотири кілометри. Хоронять Максима з усіма військовими почестями.
Цьогоріч Максим планував вступити до воєнної академії. А от його батьки мріяли, щоб син скоріше одружився і подарував їм онуків.