Черкаська пенсіонерка довела, що стати крутим фотографом можна в будь-якому віці. Жінка вирішила не марнувати час на пенсії й у 52 роки захопилася фотографією.
З тих пір пройшло вже п’ять років, і нині Ольга Барсукова – професіональний фотограф, автор вражаючих світлин, – розповідає "Вікка".
"Я завжди любила переглядати гарні фотографії, але вважала, що знімати так – не зможу. Якось мені приснився сон, що я маю зробити щось для себе, не відкладаючи на потім. Я прокинулася і стала думати, що ж це може бути. Аж тут через кілька днів дістаю з поштової скриньки рекламу фотоапаратів у кредит. Вирішила спробувати – заручилася підтримкою сусідки, взяла паспорт і ми пішли в магазин. Звідти вже повернулися з технікою, яку оплачувала наступні три роки", – пригадує черкащанка.
Придбання професійної техніки – то був тільки перший етап. Аби знімати якісні світлини, потрібно було опанувати ще й ази фотосправи.
"Принесла фотоапарат додому, подивилася-подивилася, поклацала-поклацала і прийшла до висновку, що я нічого не розумію. Розраховувала, що розберуся по інструкції, але на практиці усе вийшло набагато складніше", – зізнається фотограф.
Друзі вчасно підказали жінці фотошколу, де саме набирали групу. Недовго розмірковуючи, пані Ольга пішла вчитися.
"Я прийшла туди, а там лише молоді хлопці і дівчата. А мені вже за п’ятдесят. Проте невдовзі зрозуміла, що вік тут абсолютно ні до чого. Якщо щось подобається, треба займатися цим, незважаючи ні на що. І це навіть краще, коли тебе оточує молодь – вчишся у неї", – зазначає Ольга Барсукова.
Попри побоювання, що відставатиме від молодших студентів, пані Ольга на екзаменах показала кращий результат.
"Коли побачила, які чудеса творить знайома у "Фотошопі", вирішила, що мені неодмінно треба навчитися працювати в цій програмі. Ми встановили одну з перших версій і я просто захопилася – могла сидіти там днями. А потім такий курс був і в школі. Пригадую, як діставала свого викладача, телефонуючи йому, бо щось не виходило. А на підсумковому екзамені набрала найбільшу кількість балів", – розповідає фотограф.
Полюючи за вдалими кадрами, доводиться і зі страхами боротися, проте результат себе виправдовує.
"Фотошколою ми поїхали знімати Карпати. Коли піднялися на Вухатий Камінь і я побачила, який це крутий спуск, мене охопив страх, я ніби повернулася в жахливий сон, проте розуміла, що цього разу не прокинусь і треба буде спускатися. Перші кроки зробила за підтримки вчителя та ще одного студента, а потім уже стало легше і страх пройшов", – пригадує Ольга Барсукова.
Один, а потім другий рік відучилася в школі черкащанка, а сьогодні удосконалює навички самотужки. Її приклад надихає й інших.
"Було у нас завдання у школі – познімати емоції людей. У якості моделі я взяла свого сина. Ми пішли з ним на нашу улюблену локацію – берег Дніпра. Довго знімала сина, що він аж почав жалітися, що втомився. А я йому кажу, що фотографу ще важче, адже за вдалим кадром і на колінах треба повзати, і вилазити на висоту. Після цього він вже з дому (живемо в різних містах) мені пише, що купив фотоапарат і дружина його теж захопилася фотографією. Зараз обмінюємося світлинами по електронній пошті", – розповідає Ольга Барсукова.
Наразі пані Ольга знімає здебільшого Черкащину. Жінка зізнається: хотілося б познімати локації і в інших регіонах, проте для українського пенсіонера це дороге задоволення.
"Розумію, що моє захоплення не з дешевих та й не по моєму бюджету. Та, незважаючи ні на що, намагаюся знаходити кошти, хоча й відмовлятися від дечого доводиться", – констатує фотограф.