Документальний фільм про битву за донецький аеропорт "Аеропорт".
242 дні смертельної боротьби на межі безпосереднього контакту з ворогом. Відлік оборони Міжнародного аеропорту "Донецьк" імені Сергія Прокоф’єва було розпочато, коли вранці 26 травня 2014 року пролунав перший постріл.
У документальній стрічці "Аеропорт. Той день" військові, добровольці, медики, волонтери пригадують моменти захисту, у реальність яких людині, яка не бачила справжньої війни, важко повірити.
"Воюйте собі" казали їм, коли доводилося рятуватися від мінометних, артилерійських, гарматних обстрілів. Командуванню уже не було снаги відповідати на запитання "Коли це вже скінчиться?", а солдатам чимраз складніше вимовляти "Все буде добре" й вірити у це. Тоді на дуель із залізною технікою агресора виходили люди. Двобої військових з танками ставали звичною справою, а до власноруч організованих медичних пунктів вони все одно потрапляли з усмішкою на обличчі. Виходячи на завдання солдати й добровольці дотримувалися двох правил: діяти на межі можливого і за нагальної потреби перетинати цю межу.
Смілива зухвалість, відчайдушність і куленепробивна снага створили образ захисників донецького аеропорту – кіборгів. Не боячись відкрити ногами двері до смерті й рятуючи один одного за крок від неї, вони навіть не усвідомлювали, що стають легендою. Тепер же розповідають, що дитячі малюнки під бронежилетами вберігали їх від куль. Вони, як ніхто інший, можуть пояснити, як це – довіряти один одному.
Коли гармати били прямою наводкою, руйнуючи колони, що тримали стелі терміналу, коли реактивні системи залпового вогню дезорієнтовували, вони знали, що можна спробувати знайти спосіб це здолати.
Усі 242 пекельні дні військові, добровольці, медики, волонтери пройшли пліч-о-пліч. Сьогодні події, що стали історією пригадувати легше. Сьогодні навряд чи здригнеться голос, вимовляючи "кіборг". Той, хто воював, найбільше бажає всім миру. Той, кому вдалося вижити у боях за аеропорт "Донецьк" найбільше бажає, щоб ця війна була останньою…