09.04.2019 року в Черкаському художньому музеї відбулося відкриття персональної виставки Сергія Радько "Я тебе бачу ...".
Сергій Радько - відомий український художник, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужений майстер народної творчості, гончар-художник з села Межиріч Черкаської області.
Сергій Андрійович народився 11 квітня 1963 року в місті Черкаси. Професійне освіту здобув в Республіканській художній середній школі ім. Т.Г.Шевченка в Києві (1981 р) та Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв) на відділенні монументально-декоративного живопису (1993 г.). Працював викладачем гончарства в Колегіумі мистецтв в Опішні та Канівському училищі культури і мистецтв. Зараз займається живописом, керамікою, скульптурою. Має значний пленерний досвід як в Україні, так і за кордоном.
Сергій Радько був учасником і лауреатом І, II і III Всеукраїнських симпозіумів монументальної кераміки в Опішному, учасником Слов'янського симпозіуму кераміки-2001, де став лауреатом в номінації "Монументальна кераміка", має досвід участі в міжнародних симпозіумах, зокрема в Словаччині та Литві.
У своїй творчості Сергій Радько постійно звертається до традицій українського народного мистецтва, українського народного живопису і кераміки, вивчаючи особливості національного формо - і образотворення. Його звернення до архаїчних форм, принципове "сплощення" зображуваного - все це демонструє тяжіння до первісного мистецтва, до пошуку глибинного основу національної творчості. Можливо, саме ці пошуки і привели до народження концепції художника про Третьому національному стилі - стилі, який "пам'ятає" і "мріє", стиль, який сповідує "живі традиції". Глибокий національний грунт, органічне поєднання міфології, народних переказів, казок, відлуння кобзарських пісень - ось фактори, що визначають особливості творчості Сергія Радько. Як зазначає сам художник: "Глина, коло,
Є в творчості майстра і місце для живопису, яку сам художник називає малярства. В основному, це портрети. Через спрощення форм Сергій Радько передає прообраз реальних людей. У той же час художник по-своєму інтерпретує відомі твори світового мистецтва, що характерно для постмодернізму. Через власне світовідчуття, звертаючись до прийомів українського народного живопису, Сергій Радько подає особисте бачення відомих картин Пабло Пікассо, Марка Шагала та навіть Тиціана. Загалом все зображення, створені Сергієм Андрійовичем в глині і на полотні, символічні. Вони виконані в українській народній традиції і несуть в собі сакральний зміст.